— Я йшла площею й говорила по телефону. Російський солдат у повній амуніції просто для розваги навів на мене автомат. Я була дуже втомленою, буквально падала з ніг — минулі кілька днів ми майже не спали. Байдуже глянула на нього й подумала: "Боже, я так втомилася. Якщо ти мене зараз гепнеш, це все нарешті закінчиться".Це один зі спогадів Ірини Саліхової, співзасновниці херсонської волонтерської ініціативи "Котики-патріотики".З першого дня повномасштабного вторгнення Ірина разом з однодумцями допомагала містянам вижити — вони забезпечували херсонців медпрепаратами. Перші два місяці окупації Херсона їй навіть вдавалося це робити під носом у росіян.

Сотні українців, що залишилися на окупованих територіях, були частиною руху опору і допомагали наближати звільнення своїх міст. Напередодні видання The New York Times опублікувало розлогу історію про одного із херсонських партизан і про те, як було влаштовано рух опору зсередини. ТЕКСТИ переказують головне з цього лонгріду.

Херсонський рух опору складався з місцевих мешканців, які самоорганізувалися і підтримували зв’язок з армією України.

17 листопада український омбудсмен Дмитро Лубінець заявив, що не бачив таких масштабів тортур російськими окупантами мирних жителів України, як у визволеному Херсоні. Видання "Мост" опублікувало історію херсонця, який потрапив до рук окупантів і пережив російську катівню. Далі пряма мова.

Операції зі звільнення Херсона тривали з весни, коли російські війська, що наступали на Миколаїв, Вознесенськ, Баштанку й Кривий ріг, зупинилися. Згодом українська армія розпочала свій наступ, але херсонські степи — одна з найважчих для ведення війни місцевостей. Урешті операція, що тривала майже пів року, дала свій результат, а зусиллями українських воїнів Херсон залишився цілим, на противагу містам, які “штурмувала” російська армія, стираючи їх на попіл.

Hromadske опублікувало відеорепортаж зі звільненого від російської окупації Херсона.

Низку журналістів іноземних медіа позбавили акредитації через репортажі зі звільненого Херсона.

У Херсоні російські військові перевдягаються у цивільне, а форму і бронежилети ховають у смітниках.

Жителі Херсона вже чекають на українських воїнів у центрі міста з українськими прапорами.

Росія любить використовувати дітей у пропаганді. Ще з радянських часів там видавали безліч книжок про Леніна й дітей і малювали такі самі картини у класичному стилі. Сталін теж полюбляв, щоб його оточували діти, принаймні на агітках. Путінська Росія творчо розвиває цю традицію. Поки в РФ дітей від дитячих садочків до технікумів вишиковують літерою "Z" або просять намалювати георгіївську стрічку, українські діти в Херсоні й інших окупованих містах вимушено стають живим доказом “щасливої окупації”.