Наступної неділі у Франції відбудуться президентські вибори. Але не залежно від того хто переможе проблеми країни настільки глибокі, що прізвище президента мало, що змінює. Що буде, коли слава більше не сяє, а національна ідентичність слабшає. Якщо основи Франції — єдина культура та спільний спадок — розпадаються? Середній клас у Франції, переслідує «відчуття неминучого зникнення». Зарплати не зростають достатньо швидко з 1980-их; соціальні ліфти не працюють; безробіття зростає, руйнуючи життя людей, позбавлених підтримки родини; придбати нерухомість неможливо; перспективи забезпеченої старості зникають із року в рік. «Чи можна врятувати Францію?» стаття Мішеля Ґурфінкеля з'явилась в травні 2007 року в журналі «Commentary». Автор присвятив її виборам Президента Франції, які відбувались того ж року, але поставлене в ній питання та охоплене коло проблем актуальні і сьогодні. Переклад і адаптація: Comentaries, учасник спільноти ТЕКСТІВ

Синефілам усього світу Каннський фестиваль постає в уяві як свято кіно. Мовляв, світ з’їжджається до цього мальовничого міста, аби познайомитися з найбільшими досягненнями світового кінематографу за останній рік. Проте спитайте в інсайдера, і вам скажуть: головне на фестивалі – це коктейль-прийняття і вечірки, обіди й танці. Дивився і випивав: Олекса СЕМЕНЧЕНКО (Канни)

Чим цікаві вибори - і президентські зокрема - це тим, що сьогодні можна вживу спостерігати за змаганнями піарників з різних сторін. На жаль, арсенал засобів, який використовується в їх боротьбі, в більшості випадків убогий. Прийоми, які застосовують штаби суперників, заїжджі, креативи (особливо що стосується нападок на конкурентів) - так собі, автори - відповідно. На цьому тлі згадується російський піар і пропаганда часів війни з Наполеоном. Російську демонологію вивчав: Антон Зікора