Почнемо по порядку. Бабусю Едіт Піаф звали Емма Саїд Бен Мохамед (вона марокканського походження). Тато Александра Дюма - генерал французької армії - народився на Saint-Domingue (сучасне Гаїті). Мати його було чорношкірою рабинею. Шарль Азнавур - як відомо - вірменського походження. Батьки Клода Лелюша - євреї з Тунісу. У походженні відомих французів розбирався: Євген Лакінський

Гротеск Депардьє дав привід французам згадати усі гріхи Росії і Путіна. Одне видання цікавиться, що ж власне має робити міністр культури Мордовії, яким запропонували стати Депардьє. Й іронізує, що попри «табірну» репутацію республіки (а саме там сидить Надія Толоконнікова з Pussy Riots), культура там таки є і міністр має захищати ерзянську і мокшанську мови. Огляд преси робив Євген Лакінський

Наступної неділі у Франції відбудуться президентські вибори. Але не залежно від того хто переможе проблеми країни настільки глибокі, що прізвище президента мало, що змінює. Що буде, коли слава більше не сяє, а національна ідентичність слабшає. Якщо основи Франції — єдина культура та спільний спадок — розпадаються? Середній клас у Франції, переслідує «відчуття неминучого зникнення». Зарплати не зростають достатньо швидко з 1980-их; соціальні ліфти не працюють; безробіття зростає, руйнуючи життя людей, позбавлених підтримки родини; придбати нерухомість неможливо; перспективи забезпеченої старості зникають із року в рік. «Чи можна врятувати Францію?» стаття Мішеля Ґурфінкеля з'явилась в травні 2007 року в журналі «Commentary». Автор присвятив її виборам Президента Франції, які відбувались того ж року, але поставлене в ній питання та охоплене коло проблем актуальні і сьогодні. Переклад і адаптація: Comentaries, учасник спільноти ТЕКСТІВ