Пояснювати Харківські міській раді хто такий Шевельов немає сенсу. Користуючись сплеском уваги до видатного науковця ТЕКСТИ публікують його автобіографічне есе про окупований Харків, втечу на Захід і сковородинську практику в житті. «Німці заохочували записатися до так званих Volksdeutsche. Досить було мінімальних «свідків». Цих «німців» підкуповували харчовим утриманням, що у виголоднілому й бездомному Харкові важило дуже і дуже багато. Н. не робив спроб стати німцем». Есе називається «28 днів особливої служби соціялістичній батьківщині і по тому». В ньому розповідь ведеться від третьої особи, персонажу Н. ТЕКСТИ публікують есе із скороченнями. Повну версію читайте тут. Або у книзі «Оксана Забужко Юрій Шевельов Вибране листування на тлі доби»

„Оголосили про створення поліції. Одним із перших поліцаїв став кавалер ордена Леніна, недавній бригадир тракторної бригади (за тих часів неабияка посада!). Він пішов до німців, заявив, що в районі залишено партизанський загін, показав таємні схованки з продовольством, зброєю і боєприпасами“ Два роки тому ми провели маштабний проект "1939-1945. Неписана історія", у якому ТЕКСТИ й інші ЗМІ, серед яких Українська Правда, Gazeta.ua, Україна Молoда та інші публікували розповіді та спогади про наших рідних, які пережили Другу світову війну. ЗМІ, що долучилися до проекту, отримали десятки історій. Вони кардинально відрізняються від офіційної версії.

70 років тому радянські війська увійшли в Західну Україну і Білорусь. Як кожна війна останніх років, ця подія супроводжувалася широкою інформаційною кампанією. Пропонуємо вашій увазі аналіз цієї кампанії, зроблений дослідником російського колоніалізму Євою Томпсон у фундаментальній роботі "Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм" Публікуємо із скороченнями.

Віктора Суворова називають російським істориком, хоча він давно вже живе у Британії - після того, як перебіг на Захід під час служби в резидентурі ГРУ СРСР у Женеві - aле сам він часто називає себе українцем; його справжнє ім'я - Володимир Різун. Він чудово розуміє українську, якою я ставлю йому запитання для інтерв’ю в рамках серіалу Української служби Бі-Бі-Сі про 1939 рік, хоч і відповідає російською. Його дід Василь Андрійович, каже він, - з Дніпропетровщини, батько - Богдан, також українець.