До появи цієї книжки Володимир Рафєєнко в українському літературному контексті не був визначною персоною – можна навіть припустити, що в Росії його знали краще. Але почалася війна, письменнику довелося полишати рідний Донецьк, власне, робити чіткий вибір, куди і з ким рухатися. Так Володимир Рафєєнко опинився в одному з київських передмість і чітко задекларував себе як (про)український письменник. Автор: Олег Коцарев

Наприкінці грудня «The Guardian» опублікувала рейтинг з двадцяти п'яти найкращих фотографій 2017-го року. Серед них - робота донецького фотографа Сергія Ваганова, яку він зробив у тилу одного з батальйонів 59-ї бригади ЗСУ. Зробив він її у селі Водяному під Маріуполем, після роботи над нашим репортажем про фронтовий побут цивільних. Як склалася доля фотографа і його героя? На фото старлей Олександр Назарійчук зі Львова. Він повернувся додому, відходить від війни і допомагає дружині вести блог в Інстаграмі. Фотограф Ваганов мешкає у власній квартирі у Маріуполі та судиться з Пенсійним фондом. Автор: Дмитро Кирилов

«Коли загоралися будинки, пожежники не виїжджали. Наша бригада виникла як добровільна пожежна дружина. Потім поранених відвозили на блокпости. А потім лупонуть разок - дроти лягли, вода, відповідно, відключається відразу теж. Ми почали ремонтувати. По газу теж так само призвичаїлися, пробита труба - бинтуємо відразу. З автомобільних камер вирізаємо смуги, з трактора особливо добре йдуть, жорсткі виходять». Мешканці села Павопіль, котре довгий час було в сірій зоні, самоорганізувалися і зуміли самотужки налагодити постачання електроенергії й газу через лінію фронту. Автор: Дмитро Кирилов, фото та відео Сергія Ваганова. Маріуполь - Павлопіль - Лебединське - Бердянське

Під ранок хуртовина вщухла. Сніг прикрив розбиті дороги, зруйновані будинки, поля, пагорби, дерева. Тут, на приазовському напрямку, недалеко від Широкино, йдуть майже безперервні обстріли наших позицій з боку російських гібридних військ. До них вже звикли, але час від часу обстріли сильнішають, і тоді виникає цілком закономірне запитання: «Що за нах?» Відповідь буває жорсткою, але, як наполягають наші військові, «усе відбувається в межах, обумовлених Мінськом». Автор: Олександр Шульман

Упорядники зібрали у майже 400-сторінковий том прозу, поезію та трохи драматургії Донбасу. У співмірній кількості є твори українською та російською мовами. Тексти переважно уродженців Донеччини та Луганщини чи людей, що провели в цьому краї якийсь час. Читав Олег Коцарев.

«Вода Донбасу» - гігантська махіна з каналами, водогонами у трубах та майже двадцятьма водосховищами і стількома ж фільтрувальними станціями. Вона забезпечує водою усю Донецьку область. 132- кілометровим каналом «Сіверський Донець-Донбас» вода з річки на нашій території подається до окупованого Донецька, далі повертається на українську територію, де йде на захід до Карлівки та на південь до Маріуполя. Дві третини компанії опинилися на окупованій території, решта - на вільній. Автор: Дмитро Пальчиков

Війна на Сході перетворилася на «заморожений конфлікт», і Росія змушена з року в рік оплачувати життєдіяльність самопроголошених республік. Для часткової компенсації витрат російські компанії легалізують вугілля з Донбасу та намагаються налагодити виробництво. Виходить слабувато. Автор: Дмитро Бобрицький

Порошенко вніс 4 жовтня в Верховну Раду 2 законопроекти. Один про те, як звільняти Донбас. Другий - для заспокоєння західних партнерів, про те, що чинний закон, ухвалений після мінських угод, діятиме ще рік. Ми коротко викладаємо їхню суть. Розбирався: Тарас Шамайда