З самого ранку 7 січня у Званівському ЛЕМКО-центрі, що в Бахмутському районі на Донеччині, гамірно. Тут сьогодні готуються виступати два вертепи — дитячий та дорослий. Чорти, ангели, пастухи, звіздарі й козаки готові розповісти місцевим про народження Христа. З вертепом ходила: Діана Шароді, фото: Олександр Рукін

Тексти поспілкувалися з одним зі співкоординаторів «Руху опору капітуляції» — Олександром Івановим. Він працює в сфері ІТ, а у вільний від роботи час є одним з моторів цього руху. Розмовляв: Андрій Гарасим

У п’ятницю українські дипломати, і не лише вони, мали всі підстави святкувати перемогу. Міжнародний суд ООН виніс проміжне, але дуже важливе рішення за скаргою України проти Росії щодо подій у Криму та на Донбасі. Його вагу складно переоцінити: тепер з’явилася гарантія принаймні часткової перемоги української сторони та першого доведення міжнародним судом відповідальності Росії за злочини, що сталися внаслідок її агресії проти України. Про це йдеться в редакційнійній статті Європейської правди, з якою Тексти цілковито згодні.

Як і у випадку з Золотим, ми знайшли на GoogleMaps супутникові знімки позицій, які 08 листопада в односторонньому порядку можуть залишити українські збройні сили. Чому в односторонньому – тому що російські гібридні сили вже говорять про відведення 09 листопада, а президент Зеленський форсує розведення якомога швидше. Відведення має початися сьогодні, але, як заявляє командуючий ООС Владимир Кравченко, лише в разі аналогічних дій з боку російських гібридних військ. Автор: Орест Зог, дані: Google Maps

Чи варто вести війну далі? Чи повинні і далі гинути українські солдати у боротьбі за свою землю? Чому мирне населення повинне страждати? Чи передбачається якась компенсація за життя на лінії вогню без елементарних благ, які мають інші українці в постійній небезпеці? Відповіді на ці питання постійно турбують жителів прифронтових територій. Вони чекають відповідей на них від президента, парламенту та уряду — але поки що так і не дочекалися. Порошенко не пояснював, а Зеленський, схоже, і сам не має відповідей. Текст: Любов Величко

Спроба втілити в життя небезпечні для України Мінські протоколи – не нова. До цього обережно і з купою запобіжників підходив Петро Порошенко. За таких спроб влада загалом та Президент зокрема перебували під ураганом критики: їх звинувачували у зраді та здачі національних інтересів на користь Росії. І що дивно – частина політиків тоді здіймала неймовірний галас, а зараз, коли країна на усіх парах іде до втілення «формули Штайнмаєра» без жодних запобіжників, мовчать, як риби. Автор: Володимир Пастушенко

Зеленський: "Я за крісло не тримаюсь. Поміняємося місцями?" Журналістка (радісно): "Запросто!" Зеленський дивиться на журналістку. Журналістка дивиться на Зеленського. Обоє напружено мовчать. Журналістка (неохоче): "Але ж наче законодавство не дозволяє..." Зеленський (полегшено зітхає). Автор: Андрій Гарасим

Зеленський продовжує грати у гру Порошенка з поверненням Донбасу. Та якщо попередній Президент грав уміло і твердо, то в нинішнього, що не хід то ляп. Та новий гравець може почати нову гру. Навіщо обов’язково повертати розграбований Донбас населений людьми яким промили мозок? В наших інтересах не пустити Росію далі і це вже перемога. Наше завдання захиститися. Це означає а поставити кордон та митницю на нинішній лінії розмежування і заявити: те що забрали нам не потрібне. І нехай вибирають кого хочуть, під яким хочуть контролем, ми в цьому спектаклі участі не беремо. Ми надаємо їм умовний статус, який мав Гонконг під британським протекторатом на наступні 49 років, а там побачимо. Росія розвалиться швидше, статус переглянемо. А як Росія не розвалиться, то проживемо і без Донецька та Луганська. Автор: Максим Паламарчук