З самого ранку 7 січня у Званівському ЛЕМКО-центрі, що в Бахмутському районі на Донеччині, гамірно. Тут сьогодні готуються виступати два вертепи — дитячий та дорослий. Чорти, ангели, пастухи, звіздарі й козаки готові розповісти місцевим про народження Христа. З вертепом ходила: Діана Шароді, фото: Олександр Рукін

Тексти поспілкувалися з одним зі співкоординаторів «Руху опору капітуляції» — Олександром Івановим. Він працює в сфері ІТ, а у вільний від роботи час є одним з моторів цього руху. Розмовляв: Андрій Гарасим

У п’ятницю українські дипломати, і не лише вони, мали всі підстави святкувати перемогу. Міжнародний суд ООН виніс проміжне, але дуже важливе рішення за скаргою України проти Росії щодо подій у Криму та на Донбасі. Його вагу складно переоцінити: тепер з’явилася гарантія принаймні часткової перемоги української сторони та першого доведення міжнародним судом відповідальності Росії за злочини, що сталися внаслідок її агресії проти України. Про це йдеться в редакційнійній статті Європейської правди, з якою Тексти цілковито згодні.

Як і у випадку з Золотим, ми знайшли на GoogleMaps супутникові знімки позицій, які 08 листопада в односторонньому порядку можуть залишити українські збройні сили. Чому в односторонньому – тому що російські гібридні сили вже говорять про відведення 09 листопада, а президент Зеленський форсує розведення якомога швидше. Відведення має початися сьогодні, але, як заявляє командуючий ООС Владимир Кравченко, лише в разі аналогічних дій з боку російських гібридних військ. Автор: Орест Зог, дані: Google Maps

Чи варто вести війну далі? Чи повинні і далі гинути українські солдати у боротьбі за свою землю? Чому мирне населення повинне страждати? Чи передбачається якась компенсація за життя на лінії вогню без елементарних благ, які мають інші українці в постійній небезпеці? Відповіді на ці питання постійно турбують жителів прифронтових територій. Вони чекають відповідей на них від президента, парламенту та уряду — але поки що так і не дочекалися. Порошенко не пояснював, а Зеленський, схоже, і сам не має відповідей. Текст: Любов Величко

Спроба втілити в життя небезпечні для України Мінські протоколи – не нова. До цього обережно і з купою запобіжників підходив Петро Порошенко. За таких спроб влада загалом та Президент зокрема перебували під ураганом критики: їх звинувачували у зраді та здачі національних інтересів на користь Росії. І що дивно – частина політиків тоді здіймала неймовірний галас, а зараз, коли країна на усіх парах іде до втілення «формули Штайнмаєра» без жодних запобіжників, мовчать, як риби. Автор: Володимир Пастушенко

Зеленський: "Я за крісло не тримаюсь. Поміняємося місцями?" Журналістка (радісно): "Запросто!" Зеленський дивиться на журналістку. Журналістка дивиться на Зеленського. Обоє напружено мовчать. Журналістка (неохоче): "Але ж наче законодавство не дозволяє..." Зеленський (полегшено зітхає). Автор: Андрій Гарасим

Зеленський продовжує грати у гру Порошенка з поверненням Донбасу. Та якщо попередній Президент грав уміло і твердо, то в нинішнього, що не хід то ляп. Та новий гравець може почати нову гру. Навіщо обов’язково повертати розграбований Донбас населений людьми яким промили мозок? В наших інтересах не пустити Росію далі і це вже перемога. Наше завдання захиститися. Це означає а поставити кордон та митницю на нинішній лінії розмежування і заявити: те що забрали нам не потрібне. І нехай вибирають кого хочуть, під яким хочуть контролем, ми в цьому спектаклі участі не беремо. Ми надаємо їм умовний статус, який мав Гонконг під британським протекторатом на наступні 49 років, а там побачимо. Росія розвалиться швидше, статус переглянемо. А як Росія не розвалиться, то проживемо і без Донецька та Луганська. Автор: Максим Паламарчук

Гучні заяви щодо перспектив врегулювання конфлікту на Донбасі підтримують оптимізм прихильників президента Зеленського. Відсутність деталей про домовленості сильно тривожать патріотичну частину суспільства, яка добре усвідомлює, що ключі від миру лежать не в Києві, а в Кремлі. Демонізована «формула Штайнмаєра» лякає. Втім, для того, щоб зрозуміти, чого чекати, краще аналізувати не слова, а інтереси і мотиви головних гравців. Автор: Петро Буртянський