Його голос слухали сотні тисяч. При приглушеному світлі, прикладаючи вухо до радіоприймача (щоб не почули сусіди) через тріскіт і шипіння глушилок ловили його слова. Він розповідав про щось цілковито фантастичне для радянських людей: спалах української міської культури в 20-х, культурне життя в еміграції, про вільний світ. З освіченої родини, він довго жив у нетрях Буенос-Айреса. Коли почав працювати на «Свободі», його передачі стали найпопулярнішими, їх слухав і Солженіцин. Автор: Олена О’Лір

У місті Бендери, котре зараз знаходиться на території не визнаної Придністровсько-молдавської республіки, скінчилися дні гетьмана Івана Мазепи й писалася перша українська Конституція. Але місцеві українці про це про це воліють забути і живуть російськими міфами. До бендерівців їздив: Ігор Кручик

В Україні ж політики щодо повернення діаспори немає взагалі. Лія Шемтов приїхала до Ізраїлю з Чернівців 18-літньою дівчиною у 1980-му році. Наступного року вийшла заміж, а ще через рік народила першу дитину. Нині Лія, вже колишній віце-мер єврейської, верхньої частини Назарету (Нацерет-Ілліт) – депутат ізраїльського Кнесету від партії «Наш дім – Ізраїль». Такий соціальний ліфт для колишніх емігрантів можливий далеко не в кожній країні. У чому феномен політики повернення євреїв на Святу Землю? До Ізраїлю їздив: Роман Кабачій

Серед тисяч африканських студентів, які навчалися в Україні ще з середини 1960 рр., обов’язково знаходилися такі, які зустрічалися з українськими дівчатами. Як знаємо з життєвого досвіду, від товаришування хлопців та дівчат часом народжуються діти. Все почалося з того, що дружина мого африканського товариша розказала, що «десь там у Росії, її тато має сина, якого не бачить з 1971 року». Також Дмитро розповів ТЕКСТАМ про життя в Мозамбіку, українську громаду і китайську загрозу. Бесіду вів Євген Лакінський