Слідкуючи за процесами в українській вищій освіті, ТЕКСТИ давно дійшли висновку, що в нас її майже не існує. Сам процес нашого навчання побудований за радянськими, гірше, сталінськими принципами, коли викладач із сумнівним авторитетом втовкмачує студентам в голови присипані нафталіном догми. Своя думка не те що не вітається, а суворо протипоказана. На жаль, чималу кількістьабітурієнтів і їхніх батьків ця ситуація влаштовує. Можливо, тому, що вони не уявляють, як можна вчитися інакше. Одна з характерних рис наших вишів – гуртожитки. Попри сучасні євроремонти, в українських гуртожитках витає дух сталінізму: стороннім вхід заборонено, після енної години вхід і вихід мешканцям теж заборонено. Деякі вузи опускаються до того, що призначають із студентів старших поверху чи блоку, котрі мають слідкувати за «порядком». А такими дрібницями, як створення зручного місця для спілкування і життя студентів, у нас ніхто не переймається в принципі.

...Залишки дійсно гарного парку, неймовірно мальовнича місцевість — і старовинний замок-палац. Гарно! Фотоапарат «Canon» видає звичне клац-клац-клац: ракурс, ще, ще. З ближчої відстані помічаєш: вежа в катастрофічному стані, та й сам палац потребує негайного ремонту. Робиться млосно: ще одна пам’ятка на грані життя і смерті. Замки, церкви і палаци рятувала: Ірина ПУСТИННІКОВА, для журналу "Сучасність"