Матеріали автора Євген Лакінський

Тільки-но в якомусь місті відбувається ЛГБТ-прайд, поруч обовʼязково збираються протестувальники, які, за їхніми словами, «захищають традиційні родини». Із цього складається враження, що головна проблема, з якою стикаються традиційні родини, — існування родин нетрадиційних, одностатевих.

Вийшла нова книжка «Не народжені для війни» письменника Артема Чапая, який зараз на службі в ЗСУ. Почну з того, що ми, «мирні люди», у боргу перед тими, хто на фронті: і ті, хто живе в Україні, і ті, хто знайшов прихисток за кордоном, і ті, хто, як я, живе в діаспорі багато років, але має в Україні родичів та/або друзів. Важко зрозуміти, «як воно, воювати», поки сам не побачив це зблизька (у мене, як і в значної частини читачів, такого досвіду не було). Щоб пояснити це, а заодно й спробувати збагнути самому, Чапай намагається якнайточніше описати власні почуття.

У чому особливості роботи держслужб у демократичних країнах і чому бюрократія, ієрархія та канцелярит є обовʼязковими її складовими, а «прості рішення» не працюють.Автор: Євген Лакінський, письменник, публіцист, автор книжок «Канада. Від персикових садів до Полярного кола» та «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді»

Запровадження президентом США тарифів і розмови про анексію Канади стали шоком і несподіванкою для більшості канадців. Вони просто не чекали на щось подібне. Від кінця XIX століття, протягом усього XX і майже чверті XXI століття Америку сприймали як союзника і доброго сусіда. Ні, Штати, звісно, критикували, як і в усіх країнах світу, нарікати на американців вважалося нормальним. Казали, що США періодично з кимось воюють, що там регулярно відбувається стрілянина, що там було багато соціальної нерівності та чимало радикалів і релігійних фанатиків.Тим часом канадці масово їздили до Штатів як до себе додому — у відпустку чи по роботі. А під час Другої світової канадці й американці билися пліч-о-пліч. Так само було й під час Корейської війни та місії в Афганістані.

Коли іноземець, навіть у мирні часи, видає книжку про іншу країну, люди сприймають це чутливо, а будь-яке зауваження чи помилка може викликати обурення. Коли ж така книжка виходить під час великої війни, та ще й про президента, вона апріорі буде контроверсійною як мінімум для частини читачів. Отже, писати на неї рецензію — річ невдячна. Але все ж таки спробую переказати загальні, як мені здається, елементи «Шоумена» і розповісти про те, як їх сприймає основна аудиторія книжки — західний читач. Дрібні ляпи, допущені в книжці, ми не розбираємо.

Радянські фільми створювали утопічний світ, який представляли як "об‘єктивну реальність" радянського життя. На цьому ідеальному тлі Захід здавався нестабільним, несправедливим і небезпечним: у тамтешніх фільмах не боялися говорити про бідність, наркозалежність, зорганізовану злочинність, корумповану поліцію, інтриги у спецслужбах та вищому керівництві тощо.Радянські фільми — наче реклама, де всі щасливі й безтурботні. Окрім радянського режиму, вони пропагують усе російське, часто коштом інших народів імперії.

У 2000-ті та 2010-ті роки Вітні Дуан та Десмонд Шум, подружжя китайських бізнесменів, заробило понад мільярд доларів. Вони мали доступ до кола комуністичної еліти, яка тісно переплетена з провідними китайськими компаніями. Подружжя розлучилося, дружина зникла десь у нетрях комуністичних в'язниць, а її чоловік, мешкаючи в Лондоні, написав автобіографію "Червона рулетка". Це докладна розповідь про те, як влаштована серцевина комуністичного Китаю.

Якщо ви ще не придбали квартиру на Русанівці — зробіть це негайно. Якщо немає можливості придбати — візьміть в оренду. Чому це треба робити, пояснюється у романі Артема Чапая «Вивітрювання» (Видавництво XXI, 2021). Також уникайте прогулянок на Трухановому острові — це вам не Русанівка. Поїхавши до Карпат, не зупиняйтеся у селах чи на базах відпочинку. Селитися треба в окремій хатинці, на горі (що вище, то краще). Це — елементарні правила безпеки, які має знати кожен.

Новий роман Мартина Якуба вийшов у 2021, у харківському видавництві Vivat. Це — продовження роману «Мертві моделі» про пригоди горлівського міліціонера Макса Ґедзя. Якісний детектив про київське життя перед пандемією читається легко і не залишає байдужим. Розібравшись із фотомоделями, герой взявся захищати собак. Автор: Євген Лакінський, автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді»

Після еміграції до Канади у 2000-му я відвідував Україну шість разів: у 2003, 2006, 2011, 2013, 2016 та 2018 роках. І щоразу бачив, як країна змінюється на краще. Говорю не про політичні зміни, а про загальну якість життя. Порівнюючи з тим, що було в Україні 2000 року — прогрес колосальний. Якість сервісу — день і ніч. Кількість машин — день і ніч. Можливість подорожувати — день і ніч. Автор: Євген Лакінський, автор книжки «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді».