Матеріали автора Ярослава Тимощук

Статті

Святі воїни. Росіянин і боєць “Правого сектора” втратив на війні за Україну двох синів

Спершу ми знаходимо порвані сторінки українського паспорта: “Бутусін Роман, 1997 року народження, місто Владивосток, Приморський край, Російська Федерація”. У центр села Лукашівка на Чернігівщині їх приносить місцева жінка, а також простягає в’язку ключів від бойової машини та брудну тактичну рукавицю. Усе це вона знайшла на своєму подвір’ї, коли повернулася додому після важких березневих боїв, які закінчилися тим, що росіян нарешті відтіснили.
Статті

Людина в чорному мішку. Як ексгумують загиблих у Бородянці

Оксана боїться, тому воліє залишитися в саду. Винесла собі стільчик із хати, поки все зроблять. Сидить і курить айкос, а її погляд блукає десь понад льохом, понад деревами. Цвітуть вишні, трава вкрила подвір’я зеленим килимом — смерть здається зараз недоречною й невчасною. Але вона тут, в Оксани на городі. Викопують її брата, якого застрелили росіяни. Йому знесло пів черепа, й голова стала кривавим місивом. У Бородянці на Київщині щодня знаходять нові братські могили. Не вистачає копачів, обладнання та працівників моргів. Як ексгумують і перепоховують людей — репортаж «Текстів».Текст: Ярослава Тимощук, фото: Марцін Судер
Статті

Стріляли людей і собак, топили вулики, спалили корову. Як села Вишгородського району оговтуються після звільнення

Будинки у недавно звільнених від російської окупації селах Вишгородського району, що в бік Чорнобиля, — як клітинки після гри у морський бій: вціліло, поранено. Змінюються краєвиди за вікном автівки: поліські дерев’яні хатки з кольоровими фігурними віконницями, двоповерхові квартирні будинки, статні особняки під червоною черепицею. Між помешканнями окопувалися росіяни, ставили між хатами танки, викопували схованки для техніки. Вікна тепер зяють пустками, дахи знесені, а подекуди від хат залишилися тільки обгорілі каркаси.
Статті

300 злотих допомоги. Як українські біженці по кілька діб стоять у черзі по ідентифікаційний номер PESEL у Польщі

До критої спортивної арени «Таурон» у Кракові — найбільша споруда такого зразка в країні, вміщає до 22 тисяч людей — кілька зупинок трамваєм із центру міста. Українців, які сюди добираються, легко впізнати, навіть не розмовляючи. Не валідують квитки (проїзд у громадському транспорті Польщі для українців відтепер безплатний), увесь час щось шукають у гугл-картах, деякі обличчя розгублені, як у людей, що не мають плану. Ще трохи поспостерігати, то можна розпізнати Чернігів, Харків та інші гарячі міста — по мимовільних здриганнях, коли пролітає літак або гуркоче трамвай поблизу.
Статті

Іноземний фронт. Історії трьох американців-добровольців, які готові воювати за Україну

Ми поспілкувалися з добровольцями, які записалися до Інтернаціонального легіону оборони України, а також із тими, хто вже раніше захищав Україну у війні на сході країни та продовжує це робити після повномасштабного нападу Росії у складі інших підрозділів. У тексті зібрані історії трьох професійних американських військових. Текст: Ярослава Тимощук Фото: Сергій Коровайний
Статті

Між пеклом і Євросоюзом. Що відбувається на залізничному вокзалі Львова, де щодня проходить 50 тис. біженців

Із першого погляду Львівський залізничний вокзал зараз нагадує Євромайдан: чаї черпаками від Мальтійської служби допомоги, повсюдні волонтери з емблемами Червоного Хреста, намети й пункти обігріву, дим із буржуйок, яким миттєво просочуються куртка й волосся. Якоїсь миті невідомо звідки з’являється навіть музикант із піаніно і починає награвати «Yesterday» The Beatles.

Підтримайте нас