Боротьба з коронавірусом в Україні — це персональний квест на виживання, який кожен проходить сам — в міру свого здоров’я, мудрості, фінансових можливостей та особистих зв’язків. Внесок державної системи охорони здоров’я у цю боротьбу, відверто кажучи, не такий, щоб на нього надто розраховувати. Якщо перебіг хвороби не безсимптомний і потребує лікування — лайфхаки вам у руки.
Саме прибув ліфт, його двері відчиняються, і дві медпрацівниці вивозять до виходу каталку з великим чорним мішком. Розумію, що це тіло померлої людини – мабуть, передають рідним. Медсестра підтверджує: “Так, люди, на жаль, помирають. Це була жінка”.
Епідемія COVID-19 продовжує набирати обертів. На кінець року ми очікуємо 27,5 тис. хворих на день. Проте уряд не наважується вводити жорсткіші карантинні обмеження, керуючись принципом: «порятунок потопальників — справа рук потопальників».
Виграти перегони у вірусу неможливо. Кількість людей, які захворюють щодня, подвоюється протягом місяця. На початок грудня ми матимемо 16 тис. хворих. Збільшувати вдвічі кількість ліжок безкінечно просто нереально. Так само, як і подвоювати щомісяця кількість медиків. Урядова політика з протидії COVID-19 – хибна.
