Поки Міноборони закликає мовчати про початок українського контрнаступу, новини все одно поступово наповнюють українське інформаційне поле. Та оскільки офіційна позиція України — мовчання, люди беруться читати й дивитися те, що повідомляють росіяни, а там — зрада. Західні оглядачі й журналісти за браком інформації й офіційних повідомлень з боку України також користуються російськими джерелами й формують викривлену картинку світу. Певний сенс у мовчанні є, але інформаційну тактику супроводження боїв потрібно змінювати.

“Росіяни сиділи верхи на танках і співали пісень, вони були такими розслабленими”, – згадує торішні події учасник того бою. Богдан Яворський, голова ГО “Бучанська варта”, розповів, як 28 цивільних 27 лютого 2022 року вирішили зупинити колону російської техніки, коли зрозуміли, що боронити Бучу нікому.

Дніпро повертається у своє старе річище по мірі того, як вода поступово виходить із Каховського водосховища. Формується рельєф, який стане для нас звичним у наступні роки та може змінити військові обставини.

Розповідає інженер, який проєктує греблі.Read this article in English

Підрив російською армією Каховської ГЕС не лише призвів до загибелі людей, екологічної катастрофи й страшних руйнувань. Це один із найбільших терористичних актів, який знала історія людства, але справжній масштаб цього жахіття ми збагнемо тільки згодом.

Інформаційний голод, колабораціонізм, тиск з боку окупантів, недовіра до довколишнього світу — такими є ключові виклики, перед якими постали громади в тимчасовій окупації. Як вони з цим упоралися? Навчилися шукати альтернативні джерела інформації, чинили спротив усіма доступними способами, застосовували переваги децентралізації та цифровізації.Центр близькосхідних досліджень на прикладі двох деокупованих громад на Херсонщині — Станіслава й Зеленівки — вивчив, які трансформації відбулися на окупованих територіях. ТЕКСТИ зробили конспект з презентації дослідження, яку провів голова центру Сергій Данилов.

Історію про те, як росіяни окупували найбільшу в Європі АЕС, відзначили у спеціальній номінації від Bihus.Info «Одним фронтом» на 14-му щорічному українському конкурсі професійної журналістики “Честь професії”.Цей матеріал – результат співпраці команди ТЕКСТІВ та Запорізького центру журналістських розслідувань.

ТЕКСТИ проаналізували 10 тис. стенограм з виступами Путіна за 22 роки його правління.

Цього тижня питання, пов'язане з ПВО тощо в Україні, набуло якоїсь казкової таємничості

Нещодавно низка європейських ЗМІ оприлюднила дані про плани Кремля завоювати країни Балтії, що формувалися приблизно у 2021 році. Серед цих планів — сформувати мережу м'якої сили з організацій, які виступають за співпрацю з Росією; не допустити подальшої мілітаризації Естонії, Латвії та Литви; завербувати бізнесменів за допомогою обіцянок відкрити для них російський ринок; зберегти "спільну історичну пам'ять і радянські пам'ятки" та інші "русскомірні" ініціативи.Спецслужби країн Європи давно знають про ці плани. Загрозу нападу з боку Росії та поширення її впливу на регіон вони вважають ключовим викликом для власної безпеки. Проте є низка менш очевидних загроз, на які очікують європейці від агресивного сусіда. Окрім кібернебезпек і поширення ідеології “русского міра”, це також претензії на панування в Арктиці, фінансування лояльних мусульманських об’єднань, промисловий шпіонаж і спроби організувати приховані партнерства з університетами.ТЕКСТИ вирішили подивитися, на які специфічні загрози — крім воєнних — звертають увагу деякі європейські розвідки на прикладі річних звітів спецслужб Швеції, Литви, Естонії, Данії, Норвегії та Фінляндії.