#тимошенко
Юля і її улюблені заборони. Іміджева кампанія чи шлях до диктатури?
Ви, певно, звернули увагу на те, що останнім часом в логіці дій уряду все частіше окреслюєься бажання що-небудь заборонити, обмежити чи принаймні взяти під контроль – на противагу проголошуваним колись тенденціям роздержавлення, плюралізму та іншої свободи підприємницької діяльності. Як на мікро-, так і на макрорівні держава починає втручатися у справи бізнесу і в приватне життя українців. Вона забороняє - і ми маємо розібратися, що за механізми примушують урядовців і депутатів до дій, які протирічать їхнім партійним програмам і передвиборчим обіцянкам.
Юлін прогібішн досліджував: Микола ПОЛІЩУК
Демотиватори на вихідні: епідемія снігу у порівнянні з епідемією грипу
Нам на редакційну пошту прийшов смішний лист - з уявними репліками і взаємними звинуваченнями наших політиків з приводу несподіваного приходу зими. Виглядає так натурально, що аж мурашки по шкірі - з наших же станеться так поводитися. :)
Так що публікуємо цей комічний текст і відкриваємо гілку демотиваторів на тему довгоочікуваного снігу в Україні. Зрештою, радіти треба - зима прийшла! Аби тільки під Новий рік це все не розтануло )))
Сильна рука – це не «Вона». Сильна рука – це Україна (про авторитарний електорат)
Останнім часом все частіше мені доводиться чути про те, що українці нібито дуже сумують за такою собі «сильною рукою». Соціологи у своїх опитуваннях ніби змагаються, хто ж назве більшу цифру прихильників диктатури: якщо раніше за сильного вождя виступало начебто половина населення країни, то останні опитування почали говорити вже про 60%, а ФОМ-Україна навіть назвав цифру вже більшу за 70%. Виходить, озирнувшись довкола, ми маємо побачити в кожному другому прихованого сталініста - чи, принаймні, адепта творів Донцова і Макіавеллі. Але цього ж нема!
Потяг до Адольфа Віссаріоновича Піночета вивчав: Микола ПОЛІЩУК
Литвин і Россия кабацкая. Наші політики та їхні літературні цитати
Щойно вітчизняні політики когось цитують, в країні починає панувати атмосфера передачі «Що? Де? Коли?» При цьому український істеблішмент мимоволі виступає в амплуа знавців, а країна - командою телеглядачів. Озброєний пошуковиками електорат із задоволенням виявляє «ляпи» обранців. Буває, звичайно, неприємно, коли в калюжу сяде той, кому співчуваєш, але це не страшно. Адже рано чи пізно конкуренти наздоженуть.
У гуглі, яндексі, вікіпедії та інших мережевих шпаргалках порпався: Антон ЗІКОРА