У жовтні цього року в Молдові відбудуться президентські вибори. Ми дослідили, як війна України з Росією впливає на внутрішню молдовську політику.

Паростки штурму Капітолію 6 січня 2021 року можна простежити ще на початку XX століття, коли промисловці, стурбовані руйнуванням свого багатства і влади, намагалися контролювати валюту й обмежити державні видатки. Пропонуємо переклад статті із The Washington Spectator про джерела ультраконсервативного руху в США, яка була опублікована два роки тому, але актуальна й досі.Переклад: Володимир Литвинов

Ми детально вивчили статус, привілеї та політичний вплив польських фермерів. Їхні маніпулятивні твердження щодо українського зерна повторюють навіть адекватні політики й основні ЗМІ. З’ясовуємо чому.

Важливо: ми програємо Росії в стратегічній адаптації. Про це влучно написав генерал Мік Раян: “Хоча Україна досі легше експериментує на полі бою, проте в неї великі проблеми з тим, щоб систематизувати отримані уроки й поширити на всі Збройні сили. Водночас Росія повільніше вчиться через … більш централізовану філософію управління, однак, коли вони чогось навчилися, вони швидше поширюють це у військах та військовому виробництві” (докладніше читайте тут: У чому полягає адаптаційна перевага Росії та як її усунути: ґрунтовний розбір Міка Раяна).Якщо не звертати на це уваги й швидко не змінитися, ми програємо війну. Відбувається це передусім через слабкість і некомпетентність державного управління.

Коли іноземець, навіть у мирні часи, видає книжку про іншу країну, люди сприймають це чутливо, а будь-яке зауваження чи помилка може викликати обурення. Коли ж така книжка виходить під час великої війни, та ще й про президента, вона апріорі буде контроверсійною як мінімум для частини читачів. Отже, писати на неї рецензію — річ невдячна. Але все ж таки спробую переказати загальні, як мені здається, елементи «Шоумена» і розповісти про те, як їх сприймає основна аудиторія книжки — західний читач. Дрібні ляпи, допущені в книжці, ми не розбираємо.

Почалося все з гучного скандалу довкола виїзду тоді ще депутата від “Слуги народу” Миколи Тищенка з “робочою” поїздкою на пляжі Таїланду. На що досить оперативно відреагувала РНБО, яка своїм рішенням від 23 січня обмежила виїзд державних посадовців, народних депутатів та інших представників влади у відрядження за кордон. У цій історії, як у краплі води, відбивається весь той хаос, який створюють непродумані та емоційні дії влади.

Росія — країна, де бунт проти влади часто очолюють вожді, ще більш жорстокі й деспотичні, ніж легітимні лідери. Малоосвічений Пригожин навряд чи годиться для порівняння з Лєніним, а от з Ємелькою Пугачовим він має чимало спільних рис.Read this article in English

Суперечки, або, як заведено казати, “срачі” в соцмережах, здається, були завжди. Але останнім часом вони набувають дедалі загрозливіших масштабів. Лунають взаємні звинувачення й на особистісному рівні, й щодо певних прошарків українського суспільства. ТЕКСТИ вирішили дослідити, як саме це відбувається та що чи хто є рушійними силами таких конфліктів.

Сполучені Штати Америки — найбільш економічно розвинута країна з найширшою культурною експансією, яка концентрує найбільше знань і технологій на своїй географічній та інтелектуальній території. Це дає США змогу чи не вперше в історії об’єднувати довкола себе масштабні коаліції та впливати на події за тисячі миль від власних кордонів, чого в таких масштабах не вдається, мабуть, жодній іншій країні.Статтю про це у своєму блозі історик Брет Деверьо написав з нагоди святкування Дня незалежності США на початку липня. ТЕКСТИ вирішили, що її переказ буде актуальним незалежно від дати, зважаючи на те, якою великою є допомога й підтримка цієї країни у війні з Росією та як сильно наш ворог прагне зрівнятися зі США інформаційно й політично.Тож чому, на суб’єктивну думку автора, США є винятковою або навіть величною країною?

Туреччина називає курдів "гірськими турками", не визнає їхнього права на рідну мову та будь-яку автономію. Водночас курди прагнуть незалежності. У ставленні до цієї меншини турки такі самі імперіалісти, як і росіяни у ставленні до українців та інших народів. Курдська проблема визначає також хиткі союзи між турецькими націоналістами, ісламістами й демократами. Ця проблема тягне Туреччину в диктатуру, заважає розвитку та змушує дружити з Росією й ненавидіти Захід. Автори: Дмитро Присяжний, Салямет Галібов, Баку-Тбілісі