Ніч накриває Київ не поступово, як це буває в мирний час, а майже миттєво, ніби хтось нагорі просто клацнув вимикачем. Сутінки густіють, як річний туман над холодною затокою. Вони наливаються нічною чорнотою, пронизаною білими променями фар і малиновими вуглинками автомобільних стоп-сигналів. Знайомі вулиці й перехрестя враз стають чужими та небезпечними. Водіння в умовах війни та блекауту більше не звична поїздка з роботи додому.

У Чернівцях проблему заторів і хаотичного паркування вирішують не розширенням доріг, а інвестиціями в зручний громадський транспорт, розширенням веломережі та створенням комфортних умов для пересування пішки. Приклад Чернівців варто наслідувати всім українським містам.

Дарницький міст — це київський довгобуд, який почали зводити ще у 2004 році. У серпні 2023-го з Дарницького мосту нарешті добудували два з’їзди, які сполучили міст з Осокорками, Позняками та Березняками. Але для пішоходів стало тільки гірше. А поруч виріс новий величезний житловий квартал.

З часу Революії Гідності у Києві набудували багато місць де приємно гуляти пішки. Можна пройтися від Національного музею історії України схилами Дніпра аж до Маріїнського парку. Можна по дорозі зробити гак і спуститися до Поштової площі чи Контрактової площ. Та попри розбудову пішохідної інфраструктури, є й інший Київ, який виріс з 2014 року. І він не такий привабливий і європейський, як пішохідна доріжка на Володимирській гірці. Цей інший Київ генерує багато грошей і схожий на Москву. Чому в Чикаго крадуть – і роблять усе по-людськи, а в Києві крадуть і роблять через одне місце? Ось насправді питання, яке має хвилювати громадськість. Автор: Роман Кульчинський