Іноді вночі щось тихо штовхає мене в спину й змушує вештатися нічним містом: щось просити чи запитувати в поодиноких перехожих, пити пиво в дешевих генделях, смалити цигарку за цигаркою на самотніх зупинках тролейбусів та автобусів, оминати псячі зграї й прислухатися до чужих розмов. Дивно, але на початку дві тисячі десятих такі мандри стають дедалі безпечнішими. Час змінюється так блискавично, аж ми самі цього не підозрюємо. Отак якось пізно увечері я виходжу з Теремків, щоб посеред ночі дістатися до Борщагівки по Об’їзній дорозі.Окружною вештався: Олесь Кульчинський

Якось тиждень тому, мені довелося спостерігати жалюгідне, утім, потішне видовище. П’яний «ветеран-афганець» (така собі гарматна тушка), п’яний «в дупло», брудний і немитий, лаяв по чім світ «хачів». Далі, не втримавшись на ногах, цей «біложопий» сів у багно посеред так званої клумби з квітами – одинокого чорнобривця, посіяного в намулу, у шині з під гордості радянської техніки «камаза». Мені ж подобається, як Київ урізноманітнюють мігранти. З мігрантами тусувався: Олесь Кульчинський, перекладач, сходознавець

Вчора закінчився новий столичний книжковий ярмарок під досить звучною назвою «Книжковий Арсенал». Як нескладно здогадатися, проходив він у Мистецькому арсеналі. Чи не єдиному прохолодному місці Києва у ці дні. Властиво, це був і ярмарок, і фестиваль, і виставка. У найбільшій частині Арсеналу продавалися книжки, а в одному місці навіть автомобілі від спонсорів. Видавництв було представлено не так, щоб дуже багато, але майже всі найактивніші. Та питання чому в Києві ніяк не з'явиться і фестивалю, і виставки львівського масштабу продовжує висіти в повітрі, хоча видавці говорили про гарні продажі книжок. А ідея Ющенка перетворити заводське приміщення в культурний центр виявилася вдалою. По книжки ходив: Олег Коцарев

Вже повноцінні півроку минуло з того часу, як Київ і Вишгород зв'язало пасажирське залізничне сполучення. Трьох-вагонний дизель по одноколійній дорозі, яка ніколи раніше не планувалась для пасажирського сполучення, робить кілька рейсів зранку, та кілька – увечері. За ці півроку, зазначимо, потяг не став таким же популярним, як і електричка до Троєщини, чому є ряд причин: залізнична колія іде тільки по околиці Вишгороду. З іншого боку, ідея використання старої залізничної колії достатньо розумна. Але місцями вона просто таки розсипається. По шпалах ходив: Микола Поліщук

“Смотрю второй эпизод “Хауса” на украинском языке, так как на русский еще не перевели...” - на такий коментар я наштовхнувся на початку осені в одному російському інтернет-щоденнику. Дубльовані серіали дивився: Павло СОЛОДЬКО