Поки Роланд Емеріх (автор таких мегаблокбастерів, як «День Незалежності» та «Післязавтра») трейлерами свого нового фільму підживлює надію побачити зі зручної перспективи кінець світу до того, як він насправді настане, молодий та перспективний Крістіан Алверт («Справа № 39») зробив хід конем. Випередивши свого співвітчизника, він випустив у прокат фільм про те, що буде вже після.

Німецька письменниця Герта Мюллер 20 років тому отримувала постійні погрози у рідній Румунії (після того, як відмовилася стати інформатором таємної поліції тоталітарного режиму Чаушеску), а тепер стала 12-й жінкою за 108 років - лауреатом Нобелівської премії з літератури. Цьогорічного "нобеля" обирали з майже двохсот письменників 18 членів Шведської академії. Вони звели потенційних переможців до списку з п'яти - а потім голосували за єдиного кандидата, який повинен був отримати більше половини голосів.

У скандалі, що свого часу розігрався довкола імені цієї письменниці, а також з приводу її непересічних романів, вистачало як еротики, так і небуденної інтриги. Преса й досі нетямиться з приводу того, хто ж ховається за псевдонімом цієї невловної авторки. Так, в одній демократичній газетці навіть провели власне розслідування на цю тему, а не менш національний сайт і досі закликає голосувати за кандидаток на спокусливу посаду «літературної хуліганки». Читав: Ігор Бондар-Терещенко

Журнал “Сучасність” існує вже майже 50 років – заснований демократичним крилом ОУН, він на початку 90-их був надзвичайно популярним в Україні, але поступово втрачав популярність, і торік було схоже, що журналу вже кінець. За його відродження взявся реанімаційний колектив у складі політика В'ячеслава Кириленка, видавців братів Капранових і головного редактора Тараса Федюка. Учора в Могилянці “Сучасність” показала, що вона розуміє під гаслом “повернутися до людей”. Фото: Олександр СЕНЬКО

Ви думали, що Далі - суто живописець? Зазирніть в Український дім на виставку «Великий антикварний салон-2009» і переконайтесь, що це були на всі руки майстри. ZaUA.org подивився, що за скульптури «заселили» Український дім і як на них реагують українці. Дивилася: Антоніна Малєй

Протягом трьох останніх тижнів в кінотеатрах йдуть фільми «Гола правда», «Бабій», «Нянька за викликом» та «Любов трапляється». Три з них (окрім досить специфічного випадку «Няньки за викликом») мають серед своїх головних героїв чоловіка, що принаймні в першій половині фільму самовпевненим голосом роздає глядачам чи іншим героям фільму різноманітні «інструкції» з правильної організації життя. Глядач і автор: Оксана ЩУСЬ, "Останній кінопоказ"

Цього року Україні довелось змагатись з двома великими письменницькими ювілями. У квітні – 200-річчя Миколи Гоголя, а сьогодні, 5 жовтня – 100 років із дня народження поета Богдана-Ігоря Антонича. Через хистку приналежність Миколи Гоголя до двох культур – української та російської, ювілей «допомогли» відзначити російські «гоголезнавці». Щоправда, на свій манер, як у фільмі «Тарас Бульба», де з вуст героїв фільму злітають великоруські вигуки. А от із Богданом-Ігорем Антоничем українцям доведеться справлятись самим, бо ділити його ні з ким. Автор: Ірина Колодійчик, Могилянська школа журналістики

…Ретроспектива думок, в якій читачеві пропонують забути про інтимну конкретику в ім’я всесвітнього цілого – завжди була вдячним вироком для будь-якого класика. Тому-то про цього художника за життя майже не писали. Адже що цікавого можна написати про старого професора, ще й лауреата Сталінської премії? Натомість сам Борис Косарев, виявляється, усе життя - ховаючись від ЧК-НКВД-КГБ у шафі - пам’ятав не лише про свою службу в армії Денікіна, але й про Срібний Вік 1910-х, а також Червоний Ренесанс 1920-х років, в якому брав активну участь, і якому присвячене розглядуване тут епохальне видання. Автор: Ігор Бондар-Терещенко

„На березі часу…” цікаво, пізнавально й натуралістично фіксує дух доби. У що люди вдягалися, як говорили, у які ігри гуляли діти. Цікаві моменти із новітньої історії Житомира, як то перехід житомирських євреїв на російську мову. Також чудово видно такі ментальні речі, як чергове проблематизоване становлення української ідентичності в чергового покоління. Прикро тільки, що читач не знайде для себе відповіді на питання: „а як же вдалося Валерію Шевчуку зберігати таку „чесність з собою” та всерйоз не постраждати?” Але попри помилки й невеселі гендерні стереотипи минулих поколінь українських письменників, книга „На березі часу…” залишається безперечним „must read”. АВТОР: Олег Коцарев

Фільм «Місяць 2112» режисера Дункана Джонса здобув чималу кількість схвальних відгуків від кінокритиків - що й не дивно: окрім, відзначених знавцями кінематографічних достоїнств, як сказав знаменитий і найбільш цитований Вікіпедією кінокритик Роджер Iберт «цей фільм цілковито про ідеї». Як колись був жанр "роман ідей", так само зараз з'явився "фільм ідей". Iгноруючи панівну зараз тенденцію фантастичного кіно з акцентом на видовищності, «Місяць 2112» апелює до «філософського» потенціалу цього жанру - і викликає в пам'яті такі класичні його зразки як «Чужий» чи «Той, що біжить по лезу бритви». Глядач і автор: Оксана ЩУСЬ, "Останній кінопоказ"