«Цей фільм змінить сам спосіб, яким дотепер знімалося кіно», - так висловилася про «Аватар» Сігурні Уівер, виконавиця однієї з головних ролей. І це, мабуть, найпоширеніша фраза, яку можна було почути про цей фільм протягом тривалого періоду оповитого міфами виробництва. Від нового блокбастерa Камерона всі чекали передусім якогось цифрового дива, небачених спецефектів ...і, в принципі, не можна сказати, що ці очікування не виправдалися.

В Києві відбулася презентація нового роману Оксани Забужко "Музей покинутих секретів", над яким авторка працювала протягом багатьох років. Захід пройшов в одному із арт-кафе столиці в урочистій атмосфері. «Я вітаю всіх, хто в цей паскудний, гнилий, танучий, страшенно мокрий і неприємний вечір вибрався з дому і дістався до нас», - розпочала презентацію Оксана Забужко, коментуючи погоду за вікном.

«Ми повинні переконати ворога, що не становимо для нього загрози. Ти просто дивишся йому в очі і монотонно повторюєш: я нічого тобі не зроблю, я нічого тобі не зроблю, я тобі не загрожую, я не становлю для тебе небезпеки. А потім хапаєш кулькову ручку і встромлюєш йому в горло, так щоб фонтан крові забризкав його друзів. Це називається «перемогти ворога засобами візуальної естетики» – так персонаж комедійного фільму «Бойовий гіпноз проти кіз» Лін Кеседі (у блискучому виконанні Джорджа Клуні) навчає свого друга журналіста Боба Вілтона (Еван Макгрегор) методам боротьби «сучасних джедаїв». Добро без кулаків дивилася: Олександра КИРИЧУК, "Останній кінопоказ"

Його мати була польською революціонеркою, яку царський уряд заслав у Сибір – десь у 1912-ому вона втекла і з кількома друзями перетнула Берингову протоку, з Чукотки на Аляску, в малесенькому човнику; юна Станіслава Суплатович єдина вижила у дикій мандрівці канадською тундрою, і то тільки тому, що її напівмертву знайшов вождь племені вільних шеванезів Високий Орел, і вона стала жити з індіанцями, отримавши за своє біляве волосся ім'я Біла Хмарка. У неї народилася донька і двоє синів – Танто і Сат-Ок. Читав: Омелян ТАРНАВСЬКИЙ, "Сімейна бібліотека"

У новому бестселері Люко Дашвар «РАЙЦентр» десь наївно, а десь іронічно розповідається мінорна історія романтичних пригод кількох людей, прибулих до міста над Дніпром. При цьому Київ зображено таким собі монстром, який п'є кров із лагідної та сумирної провінції. Схоже, саме на лагідних та сумирних цей роман і розрахований - тому що "просунуті" читачі укрсучліту кривитимуть рота від "масовості". А дарма. У "РАЙ.Центрі" є міцний сюжет і його цікаво читати - хоча б один раз, а для масової літератури більше й не треба. Популярну літературу читав: Олег КОЦАРЕВ

Фінляндія – ще одна країна з офіційною двомовністю (фінська та шведська мови), яку поряд з Бельгією, Канадою та Швейцарією дуже люблять ставити в приклад прихильники надання російській мові в Україні статусу другої державної. Насправді вони просто не знають, що рекламують. Адже якби в Україні дійсно діяли так, як діяли свого часу фіни, то «рускаязичноє насєлєніє» перестало б існувати протягом одного-двох поколінь. Історичний факт: у Фінляндії шведська мова абсолютно домінувала не десятиліттями – віками. Зараз же 92% громадян Фінляндії вважають рідною мовою фінську, а шведська займає 5,5%. АВТОР:Іван Мельник

Літературну премію "Книжка року BBC" цього року отримав Іздрик із Калуша з книгою "Таке". Цьогорічне визначення переможця наближене до Букерівської премії - книги висувають не читачі, а самі видавництва. Тобто п'ятірка фіналістів "Книжки року" - це те, що, на думку видавців, українці будуть читати і рекомендувати іншим. Те, як сучасна українська нація дивиться на світ і що її хвилює. ZaUA.org попросило натхненника премії Світлану Пиркало розповісти про переможця, перебіг конкурсу і те, як ми через літературу зображаємо самих себе. Зріз укрсучліту робила: Світлана ПИРКАЛО