Минулого тижня російські медіа багато писали про країни зі списку недружніх. Уже традиційно в об’єктив пропаганди потрапила Франція. Дезінформатори не можуть пробачити Макрону заяви про гіпотетичне направлення в Україну іноземних військових. Писали про ворожу Фінляндію. Фінів звинувачують у нелюбові до “людей зі Сходу” та росіян. Пропаганда заявляє, що промисловість Фінляндії руйнується через конфлікт із Росією, і нагадує, що колись країна була частиною Російської імперії. А ще згадали Киргизстан. Пропаганда накинулася на країну після того, як там обмежили використання російської платіжної системи “Мир”. Запевняють, що в Киргизстані нічого робити, крім того як їсти плов. Та й узагалі тепер бюджет країни залишиться без грошей, адже трудові мігранти в Росії не зможуть його поповнювати.Read in EnglishЧитайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

Минулого тижня в російських медіа розмірковували, чи потрібно повертати смертну кару в РФ. Пропаганда бідкається, що злочинців треба жорстоко карати, а не давати жити в теплих російських тюрмах.Read in EnglishТакож після теракту в “Крокусі” почалися розмови про необхідність посилення міграційної політики. І якщо Україну звинувачують у теракті в заявах, то таджики стикаються з фізичним насильством. Правоохоронні органи РФ підключилися до антиміграційної істерики. Доходить до розмов про необхідність запровадження візового режиму з країнами Центральної Азії. А ще ми знову зафіксували сплеск інформаційної кампанії проти керівництва Вірменії. Нікол Пашинян доєднується до клубу “русофобів” і “зрадників” російського народу.Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

Минулого тижня російські медіа були зосереджені на теракті в концертній залі “Крокус Сіті Холл”. Як пропаганда скористається трагедією, стало зрозуміло з перших повідомлень: винна Україна. Дезінформатори змагались у перегонах під назвою “придумай, як приліпити до теракту Київ”.Read in EnglishТопова пропагандистка, керівниця RT Маргарита Симоньян одразу заявила, що це небратні українці: “Уже понятно, что все было срежиссировано небратьями”, а колишній президент, нині блогер Дмитро Медведєв закликав убивати українське керівництво: “Все они должны быть найдены и безжалостно уничтожены как террористы. Включая официальных лиц государства, совершившего такое злодеяние”.І навіть той факт, що відповідальність взяли на себе терористи з “ІДІЛ”, не змінив лінії. Дезінформатори переконують: так Україна намагається перекласти провину на іслам.У цьому казанку конспірологій тут винні й США. Вони нібито попереджали про теракти, а це підозріло. І взагалі, за версією офіційної представниці МЗС Росії Марії Захарової, сьогодні “ІДІЛ” працює на США і воює проти конкурентів Вашингтона.Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ та маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

Ми детально вивчили статус, привілеї та політичний вплив польських фермерів. Їхні маніпулятивні твердження щодо українського зерна повторюють навіть адекватні політики й основні ЗМІ. З’ясовуємо чому.

Найчастіше згадувані персони в російських ЗМІ: Путін і його прессекретар Дмитро Пєсков, дипломати Марія Захарова і Сергій Лавров, які борються з “колективним Заходом”, “вороги” Зеленський і Байден.

Є пряма залежність мови рекомендованих відео на YouTube від мови попередніх переглядів. Користувачам, які переглядають відео українською, платформа пропонує і наступні відео українською.

Чому важливо досліджувати дезінформацію на YouTube?YouTube сьогодні — одна з найпопулярніших соціальних мереж у Польщі та Україні: дві третини населення мають активний акаунт і використовують платформу для перегляду розважального та інформаційного відеоконтенту. “Серцем” YouTube є його алгоритм рекомендацій, адже якісна та індивідуалізована добірка схожих відео утримує глядачів на платформі, даючи їй змогу заробити ще більше на рекламі, а користувачам легко знаходити відео за інтересами.Read in English

У лютому українські сайти-“сміттярки” знову відбілювали репутацію сумнівних політиків. Також ми зафіксували цілеспрямовану кампанію проти ПриватБанку. Натомість рекламувались інші фінансові організації, зокрема й так звані необанки — банки, які працюють тільки в інтернеті без традиційних фізичних відділень. “Сміттярки” і далі активно просувають шок-контент і популяризують тарологів, астрологів, віщунів, які перетворюються на економістів та військових експертів. І коментують усе: від протестів поляків до питань, коли Росія перейде до контратаки.

Минулого тижня із захоплення Авдіївки пропагандисти намагалися витиснути максимум. Наприклад, вони “знаходили” там таємні будівлі для тортур над політичними опонентами Зеленського. Також Міністерство оборони Росії розповідало, що ЗСУ хочуть створити “хімічний пояс” для свого захисту і вже закупили необхідні компоненти в західних партнерів, які заохочують такі методи. Тим часом дезінформатори почали “активно боротися” з агентами США та Великої Британії в самій Росії.Read this article in EnglishЦе і представники ЛГБТ-спільноти, і артисти, і опозиціонери, і навіть прості чиновники, які готові за британський паспорт видати секрети Росії. І, звісно, дружина Олексія Навального Юлія, яка, за версією пропаганди, замінила померлого політика на антиросійській шахівниці.Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ й маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

В ідеальному світі політики мають високий рівень критичного мислення та медіаграмотності. Та реальність показує, що “політики теж люди”. Ще 2020 року, коли телеграм був не такий популярний у масах, новообрані депутати Верховної Ради з провладної фракції читали тг-канали “Легитимный”, “Резидент” і персонально Дубінського. Відтоді багато що змінилося: ці колись найпопулярніші канали з “інсайдами” відтепер у списку РНБО як підконтрольні Росії, а Дубінський отримав підозру в держзраді. Але медіаспоживання в українських депутатів та депутаток змінилося, на жаль, не так само радикально.