Статті

Досі точаться дискусії про музей Булгакова в Києві. Множаться думки й аргументи. Але за розмовами про Булгакова якось ніби відходить у тінь факт, що в Києві жили і творили багато українських письменників і письменниць. І пам'ять когось із них вшановано меморіальними музеями чи експозиціями, а когось ні. ТЕКСТИ вирішили нагадати про українських письменників Києва різних років, жанрів і напрямів. До вашої уваги — карта з інформацією про 29 авторів, пов'язаних з Києвом, про їхні київські адреси та про те, чи є за цими адресами музеї.

Віктор Медведчук, якого нещодавно обміняли на полонених “азовців”, удруге за війну став найпопулярнішим героєм мемів часів війни. У квітні українці раділи його арешту, у вересні – обміну на “азовців”. “Навіть в умовах розв’язаної Росією війни українці зберігають почуття гумору й народжують нові символи опору”, – зауважила українську рису Мелінда Сіммонс, пані посол Великої Британії, й додала гілочку бавовни до святкового букету в День Незалежності України.Ми дослідили українські меми-зображення в популярних українських телеграм-каналах за перше півріччя війни (детальна методологія – наприкінці статті). Меми також бувають у вигляді тексту, але таких значно менше.

Упродовж останніх днів українська армія активізувала наступальні дії відразу на двох напрямках: Луганському та Херсонському. Росія намагається стабілізувати лінію фронту, але безрезультатно. Російські війська відступають з багатьох населених пунктів.

Люди полюють за їжею. Найбільший рух у життя Ізюма тепер вносять волонтерські автомобілі з гуманітарною допомогою. Після майже пів річної російської окупації місцеві мають багато страхів. Один з найсильніших — страх голоду. Люди сваряться за місце в черзі за продуктами та вдаються до хитрощів, щоб отримати пакунок. Текст: Ярослава Тимощук, фото: Данило Павлов

Коли ми стояли під Ізюмом, то спілкувалися з місцевими просто й незмінно. Ми — свої, "наші хлопчики". У звільненому місті Донбасу між рядками читається настороженість. Про це пише у своїй колонці для ТЕКСТІВ Дмитро Крапивенко — журналіст, а нині боєць ЗСУ.

З моменту оголошення мобілізації в Росії країну залишили сотні тисяч росіян. Частина з них попрямувала до Казахстану. Талгат Умаров з прикордонного Уральська поспілкувався з тими, хто поспішно покинув сім’ю й роботу та поїхав до країни, де ніколи не був (вибір у них невеликий, бо країни Балтії не впускають тих, хто втікає від мобілізації – ред.) і написав статтю для ТЕКСТІВ.Більшість прибулих пронизані страхом за безпеку своїх родин, що залишилися в Росії. Родичі багатьох з них досі не знають, що вони виїхали, а батьки деяких засуджують їхнє рішення не брати до рук зброю. Хто ці росіяни, які втікають від війни?

Опалювальний сезон в Україні зазвичай розпочинається 15 жовтня. Цього року обставини безпрецедентні і тепло в батареях включать тоді, коли середньодобова температура у вашому місті буде 8 градусів тепла три дні поспіль.

Сценарії, які можуть виникнути внаслідок погроз Росії щодо застосування ядерної зброї в Україні, вкрай похмурі. Проте реагування на них здатне спричинити ескалацію конфлікту аж до ядерної війни між Росією та США. Перед адміністрацією Байдена постало безпрецедентне завдання: не піддатися на шантаж Кремля, забезпечити невідворотність відплати в разі атаки на Україну й водночас не допустити повномасштабного ядерного конфлікту. Які варіанти дій мають Сполучені Штати в цій ситуації, пише Ерік Шлоссер для видання The Atlantic.

Минулого тижня російські медіа всіляко виправдовували рішення Путіна почати “часткову мобілізацію” й далі переконували в її необхідності. Мовляв, це вимушений крок для захисту від НАТО. Також нахвалювали іранську зброю та переконували, що наступ ЗСУ захлинається. Звинувачували США в розпалюванні ядерної війни та описували, як Україна набридла західним країнам. Читайте про це та інше в новому випуску нашого моніторингу російських державних ЗМІ й маніпулятивних сайтів, які прицільно поширюють російську дезу.

Олександру 39 років, він мешканець Ізюма, працює в автофірмі. Наприкінці квітня його затримали російські солдати й три дні допитували: хотіли дізнатися, чи він атовець, та вибивали з нього імена й місце перебування інших українських солдатів. Чоловік каже, що били професійно й викручували пальці плоскогубцями. “Катування були для них розвагою”, — каже чоловік. Він відмовився фотографуватися і просить не називати його прізвище.