Статті

Більшість статей нашого власного виробництва. Щоправда, є трохи перекладів
Статті

The Economist: Розчавлені помаранчі, або Янукович - це ні добре, ні погано.

Коріння бід України тягнуться далеко за слабкість Ющенка чи популізм Тимошенко. У країні відсутня сильна еліта та досвід суверенітету. Крім короткого періоду відразу після більшовицького перевороту, Україна ніколи не була незалежною країною в сучасну епоху. Янукович може не впорaтися з проблемами, котрі стоять перед Україною. Про це йдеться у свіжому номері британського тижневика The Economist. Підготував: Сергій КЛИМКО
Статті

Масляний тигр святого Валентина. Відзначати чужі свята - шкідливо і тупо

Такого мультикультурного календаря, як в Україні, напевне немає більше ніде у світі. І що дивно: така кількість власних і чужих свят нас не об’єднує, а навпаки - сегрегує. Що святкувати, а що ні, вирішував: Костянтин ВОЗДВИЖЕНСЬКИЙ, в рамках проекту "Естетика сучасної України"
Статті

Війна всіх проти всіх. Останній і рішучий бій! Чиї ж голоси допомогли Янику? (+ІНФОГРАФІКА)

В українському сегменті мережі продовжується з'ясовування стосунків: хто ж винен, що Тимошенко програла. Особливо дістається "чистоплюям", які не підтримали жодного кандидата. Щоб остаточно покінчити з цією дражливою темою, редакція поставила поруч два тексти з аргументацією правильності (неправильності) голосування "проти всіх". А щоб уникнути звинувачень у необ'єктивності, унизу під текстами ще й розмістили карту (в яких регіонах найбільше "противсіхів") і результати соцопитування (чиї голоси куди перейшли). Насолоджуйтеся. Голосування «для себе» і голосування «для країни»: криза і трагедія української інтелігенції Он безоружен - я всегда вооружен Сидел бы тихо, нет, он лезет на рожон Он хочет переспорить пистолет Такой большой, а как дитя - интеллигент. Но он противник - лучше не бывает! Ты упадешь, а он не добивает. Ударишь в спину и не ждешь ответ. Интеллигенту от себя спасенья нет (пісня з фільму «Не бійся, я з тобою») Голосував "ЗА": Микола ПОЛIЩУК Голосування, яке називають «проти всіх» (хоча в бюлетені воно називається «не підтримую жодного кандидата») і яке в значній мірі вирішило долю виборів, розподілилася абсолютно нерівномірно між різними регіонами. Зауважимо, що не підтримували жодного з кандидатів переважно у великих містах, рекордсменом серед яких є Київ з вісьмома відсотками голосування «проти» (дивись КАРТУ внизу). Слідом за ним ідуть Дніпропетровськ з сімома відсотками, Запоріжжя і Харків, де проголосувало проти більше п'яти відсотків виборців. Характерно, що ці міста також тримають першість за кількістю Інтернет-користувачів - адже саме в Інтернеті йшла сама інтенсивна кампанія проти обох кандидатів. Можна навіть спробувати накидати портрет принципового виборця, що не підтримує нікого. По-перше, перед нами мешканець великих міст, безвідносно до регіону – «проти» однаково проголосували і Львів, і Харків, і Запоріжжя, і Одеса за виключенням хіба що Донецька, мешканці якого все ж таки виявили солідарність із своїм рідним Януковичем. Швидше за все, це представник того прошарку населення, яка називається демократами, націонал-демократами, «помаранчевими», середнім класом, а іноді - й «офісним планктоном». Очевидно, носій такої ідеології освічена, ерудована людина: все-таки він знав, аналізував і зважував достоїнства обох кандидатів. Перед нами самодостатня матеріально людина, швидше за все не держслужбовець - він-то явно не очікує від свого обранця матеріальних благ і не боїться у випадку обрання «не того» за своє робоче місце. І врешті решт він, очевидно, небайдужий до долі Батьківщини: було ж не ліньки йому прийти у вихідний день на виборчу дільницю і поставити хрестик в графі, яка потенційно нічого не вирішує. Проблема цих людей у тому, що зі своєю системою цінностей, більш придатної для якогось ідеального світу, вони випадають з контексту сучасної української виборчої кампанії. Українське суспільство вже давно розколоте не по лінії Схід-Захід, воно розколоте питанням, що важливіше у голосуванні: обрання глави держави, або особиста відповідальність виборця за свій вибір. Такі протиріччя існували й раніше, але до другого туру між двома поглядами на вибори стався понятійний розрив. «Принципові», виходячи з красивих логічних побудов, постаралися піти від відповідальності за нового президента. Тим більше, що інтелігентна людина по суті своїй - індивідуаліст. Їй важко ідентифікувати себе з якимось одним із українських політичних мегатаборів. Голосування для неї - поняття, спрямоване не на зовнішній світ, а на внутрішній. Тому-то позиція "заховатись від виборів" не є позицією страуса, а навпаки, актом внутрішньої свободи. І це – мужній вчинок в очах самого себе. Біда тільки в тому, що громадянин тікає від виборів так, ніби це допоможе втекти від реальності України. Реальність же така, що вирішує долю країни аж ніяк не дуже розумний і політично підкований прошарок «противсіхів», а так званий "масовий виборець". І подібно до того, як пересування армії визначається не за першою, а за останнім солдату, так і вибір України визначається цим самим "масовим виборцем" - людиною простою, далекою від політичної кухні, голосуючою на інтуїтивному рівні. У нас же так звана «духовна еліта нації» не тільки відірвалася від свого війська, а й, здається, йде в абсолютно протилежний бік. Ба більше, цим вождям (а серед них багато представників творчої інтелігенції) вдалося навіть у виборчій кампанії створити затишну атмосферу комфортного «елітарної» тусовки. Перебування в тусівочній відстороненості додає інтелігенту певного шарману, клубної атмосфери посвяченості у нонконформізм. Втеча від мирської суєти - це не така вже й рідкість в Україні ще з часів Григорія Сковороди. Просто у відомій фразі «світ ловив мене, та не спіймав» для масового виборця важливіше поняття «світ», а для інтелігента – «не спіймав». Протиріччя між ними і формують когнітивний розрив, що існує між «елітою» та простими людьми в Україні. Для Інтернет-користувача віртуальна тусовка друзів в Живому Журналі, що вирішила не підтримувати жодного з кандидатів, буде важливіше реальних наслідків такого голосування для країни. Перед нами витончений відхід від реальності, з приводу якого той самий масовий виборець хіба що покрутить пальцем біля скроні. «Чому мені має бути «соромно» за моє голосування? – спитає він, - Чи я ним щось зробив протизаконне, чи таке, що заслуговує на осуд? Чому «соромно» має бути виборцю, а не, скажімо, кандидатові. Що він не дотримується своїх обіцянок, або вводить виборця в оману?» І навряд чи хтось із адептів протестного голосування дасть відповідь на ці питання. Та й ніхто до масового виборця не донесе маніфести «противсішного» руху: традиції ходіння інтелігенції в народ з часів Льва Толстого помітно вщухли й ідея якогось сучасного просвітництва навряд чи знайде багато прихильників. Пересічний виборець просто лякає інтелігента: він погано одягнутий, y ватнику. Пересічний виборець носить кепку-«аеродром», тобто він - той самий «донецький шахтар», «люмпен із Сихова» і взагалі чмо, зв’язуватись з яким – те саме, що себе не поважати. Такого виборця можна тільки критикувати і засуджувати за його «продажність», ну й звалювати на нього відповідальність за вислід виборів, звичайно. Найважче ж у голосуванні проти всіх - це відсутність критеріїв, після яких голосувати виявляється «соромно». Припустімо, що графа «не підтримую жодного кандидата» на минулих виборах мала б імперативнy дію - і більшість виборців проголосувало проти Тимошенко і Януковича. Але хіба тут справа у прізвищах? Було б «не соромно» вибирати на повторних виборах між Тігіпком і Яценюком? Або між Ющенком і Гриценком? Адже абсолютно ідеальних кандидатів просто немає і надмірна делікатність в політиці - аж ніяк не благо. Дозволю собі невеликий відступ. Свого часу в Києві кілька громадських активістів відмовилися від прохідних місць у Блоці Кличка - виключно через те, щоб не опинитися в одному списку з директором будівельної компанії Левом Парцхаладзе. Допомогло їм те, що вони не увійшли в міську владу, та ще й недодали кличківцям голосів (цілком можливо, рівно стільки, скільки вистачило б для створення протимерської більшості у Київраді) захищати міське середовище? Навряд чи. Зараз нас чекають місцеві і, можливо, парламентські вибори. Вигідна владній еліті пропорційна система не залишає незаплямованим нікого: в кожному виборчому списку знайдеться «ложка дьогтю» - парочка одіозних особистостей, які кинуть тінь на весь список гуртом. І, зрозуміло, знову виникне ідея голосувати проти всіх. Немає сумнівів, що вже до травневих виборів ми будемо мати навіть сформовану ідеологію «противсішного» голосування. Така ідеологія, до речі, вирішить фаундрайзингові питання, оскільки активна агітація проти виборів в округах конкурентів є чи не найдієвішою на сьогодні політтехнологією. Хоча для тих, хто голосує в першу чергу «для себе», це буде байдуже. Однак потрібно пам'ятати: навіть такий відхід від виборів абсолютно не позбавляє від відповідальності за ту владу, якій довірять розпоряджатися Україною. Тимошенко сама винна у своєму провалі. А Янукович у порівнянні з Юлею - менше зло. “Янукович — президент інтелігенції!”, випливає з істеричних постів ображених результатами голосування блогерів :) Звинувачуючи “занадто сором'язливих інтелігентів”, ці прихильники меншого зла не розуміють, ЯК МОЖНА не голосувати за Тимошенко. А воно можна — тому що для мене, скажімо, меншим злом є Янукович. Голосував "ПРОТИ": Омелян ТАРНАВСЬКИЙ “Інтелігенти” - це ще м'яко сказано, зазвичай “анти-противсіхи” висловлюються сильніше. Ось як пише жж-юзер seneka2: «Агітація "противсіх" мала своїх авторів і виконавців у штабі Януковича і знайшла гарний грунт серед казлів і лохів української інтелегенції». Зрештою виявляється, що цей революційний персонаж живе в Канаді, де вже навіть оформлює дозвіли на роботу. :) Інший аспект: чомусь автоматично вважається, що я МАВ БИ голосувати за Тимошенко, але зрадив її. Ось як висловлюється жж-юзер kotyhoroshko: “CЛАВА ПРОТИВСІХАМ! Це люди, які за Яника в своїй більшості ніколи б не проголосували (хоча є й такі, що тяготіють до Яника). Тому багато з них робили вибір не між "Яник-Тимошенко-противсіх", а "Тимошенко-противсіх". Ага, це ми вже чули у 2005-ому: “Не зрадь Майдан!”. “Анти-противсіхи” з такою упевненістю заявляють про “спецоперацію в інтернеті”, про “тих, хто за Яника ніколи б не проголосував” та іншу конспірологічну антинаукову єресь, що їм ніколи навіть глянути на карту і опитування внизу. Проти обох проголосували більше мільйона громадян — це що, всі блогери? З таким же самим успіхом я можу узагальнити на весь мільйон свою власну мотивацію — Я ПРОГОЛОСУВАВ ПРОТИ ВСІХ, БО ВВАЖАЮ ТИМОШЕНКО І ЇЇ НИНІШНЮ КОМАНДУ БІЛЬШИМ ЗЛОМ, НІЖ ЯНУКОВИЧА. “Переважна більшість розкусила сутність спільної технологічної операції Ющенка та Януковича, - продовжує скаржитися політтехнолог Тимошенко Олег Медвєдєв. - Однак для Тимошенко забракло саме тієї меншості, яка клюнула на вудку двох Вікторів і голоснула-таки проти обох чи просто на прийшла.” О, це вже нове у “анти-противсішній” істериці. А якби ще всі, хто не пішли на вибори, проголосували за Тимошенко! О, скільки б тоді вона набрала! Цей пошук відьом нагадує стандартний прийом Тимошенко: “Я хотіла, а мені завадили”. Не сама Тимошенко винна в тому, що виграв Янукович — ні, чомусь винні ті, хто голосували проти обох! Наче хтось заважав нашій Захисниці здобути мій голос. Як пишуть на форумі «Майдану»: «Хто давив малий бізнес, хто підтримував банки, олігархів, своїх родичів? Хто зробив продажні суди, хто покривав рейдерів? Хто це робив - громадянин, який не бачить захисту і справедливості ні в кого?» Голосуючи «проти обох», я хотів, щоб Тимошенко спіткала невдача. І радий, що так сталося. Може, вона — вперше отримавши відкоша від виборців - нарешті почне аналізувати свої помилки. Бо зараз виходить, що “розводять” не “противсіхів", а навпаки — борців із позицією “не підтримую жодного кандидата”, яких відволікають від прискіпливого аналізу причин поразки. Подивіться на карту — де найбільше голосували проти всіх. В рекордсменах — рідна тимошенківська Дніпропетровщина (6,75%) і Полтавщина з неадекватом-бютівцем Матковським (5,75%). Хто заважав Юлії Володимирівні здобути (зберегти) популярність у цих регіонах? Ніхто. Але вона вкупі зі своїми політтехнологами думала: «Вони будуть змушені за мене проголосувати, бо бояться Януковича. А якщо замало бояться, то я їх полякаю». І не тільки полякаю, а ще й зневажу. Ще одна яскрава цитата з сайту «Майдан»: «Мене до позиції "проти всіх" схилили агітки Тимошенко, яким є, наприклад, журнал "Український тиждень". Для збільшення електоральної підтримки у команди Тимошенко не знайшлося інших слів для виборців, окрім залякування і образ. Тих, хто голосував за Тигіпка і Яценюка, називали «дезорієнтованими». Вам не потрібні 13% і 9%? Та будь ласка! Ті, що голосували за Ющенка - «фанатичні патріоти». Не потрібні ще 5%? Ну що ж, насильно милим не будеш». Оце найогидніше — та пастка, яку в результаті мені запропонувала Юля і її прихильники: так, я погана, але він ще гірший. А от і ні, Юліє Володимирівно, це ви гірша. Це ви зробили Януковича президентом — своєю економічною політикою, своїм хаосом в управлінні, своїми рейдерами і своєю брехнею. Особливо брехнею. Ви дістали з вашим постійнім двоємислієм. Ідіть в опозицію. Бо мій голос — моя приватна власність, а не Ваша чи мільйонів ваших прихильників. Ви ще маєте подякувати за мій «інтелігентський» голос, бо саме він забезпечив те, що Янукович набрав менше 50%. І якщо вже говорити про інтелігентів, то досі висміювати у блогах “вірші Чехова” і “наколоті апельсини” - те ж саме, що лаяти на кухні радянську владу. Бо що з того, що ви не плутаєте Чехова з Достоєвським, якщо ви плутаєте власну кишеню з державною? Але я впевнений, що ви й зараз - замість проаналізувати свої помилки - скажете, що і Янукович такий же, почнете лякати Азаровим, Табачником та іншими фірташами і завершите биттям у дзвін: “Кучма сказав, що повертається 2004-ий!”, подаючи дідуся-пенсіонера як визнаного авторитета. Але я не бачу на вулиці 2004-го. Я бачу 2010-ий. І замість президента-парії, який здобув владу внаслідок скандальних фальсифікацій, я бачу президента, який здобув реванш унаслідок демократичних виборів. Мені не дуже подобається вибір 49% моїх співвітчизників, але він хоча б чесний і з дотриманням процедури. І наш майбутній президент — неоковирний і з кримінальним минулим, зате не брехливий хамелеон. Як сказав один розумний хлопець: Тем подлее и лукавее ход Тимошенко, которая пытается всем внушить, что нельзя голосовать против всех. Потому как это, по сути, голосование за Януковича. Нет уж. Против всех - это против всех. И если уж на то пошло, то как человек, который был на Майдане, я предпочту Президента Януковича. Ибо он предсказуем в своей омерзительности. І як продовжила одна розумна дівчина: «Меня оптимизирует то, что мои дорогие киевляне сейчас начинают очень громко стонать, замирая в ужасе от того, что завтра Янукович закроет демократию, свободу слова и вообще опозорит нас на весь мир. Их панический и однозначный испуг - это хороший знак, потому что обычно они уверенно ошибаются в своих чаяниях. ...От балды выбирают Черновецкого - и через полгода кричат криком, что он сумасшедший, но затем снова флегматично его выбирают - и платят по новым тарифам и ходят по неубранным улицам. И, конечно же, они верны Юлии Владимировне - которая платит им пламеными обещаниями и хаосом, будь она в парламенте или Кабмине — неважно. Поэтому, если я даже немного и являюсь жертвой устоявшихся страшилок о Януковиче, то только киевляне, чуть на плачущие в эти часы, рассеивают мои страхи. І ще один нюанс. Насправді жоден з нас не може визначити, яке зло менше, а яке більше. Наш розум не в силах побачити Україну через 70 років за Тимошенко і за Януковича і порівняти результат. Тому варто керуватися не квазі-логічними розмірковуваннями про "менше зло" і "необхідність вибору", а тим, чи один із двох кандидатів хоча б частково відповідає вашим уявленням про політика. Розмірковування "що буде, якщо..." - доля слабких людей, які замість зробити вчинок починають жувати соплі, аналізуючи плюси і мініуси кожного поруху пальця. Майбутнє - прерогатива Бога, наше ж завдання не переступати через своє сумління в кожен конкретний момент життя. І в момент голосування також. Бо йдучи на компроміс з собою біля виборчої урни ("подумаєш, дрібничка", "боюся Януковича"), ти робиш крок до зради себе. "Країну можна повернути. Себе - ніколи", - казав один із древніх китайських імператорів. Якщо при Януковичі виникнуть проблеми з мовою, культурою, газом тощо — будемо їх вирішувати, досвід є. Але не треба робити вигляд, що при Тимошенко цих проблем не було (б). «Свобода — це також свобода голосувати за колись судимого кандидата, схильного до смішних обмовок, - написала днями «Файненшл Таймс». - З управлінням в Україні в останні шість років було погано. Але той факт, що це третя мирна передача влади в країні з 1991 року, схиляє до думки, що демократія переживе президентство Януковича». Редакційна ж позиція така: годі сваритися через якісь дрібниці. Маємо демократично обраного президента — і нам із ним жити 5 років, всім разом (крім тих, хто емігрує і зудітиме з-за кордону). Тимошенко хай аналізує провал своєї кампанії, а нам пора подумати, як поставити Януковича у прийнятні для нас рамки. Саме цьому й будуть присвячені наступні тексти на ZaUA.org. ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Хто і як голосував проти всіх (по ТВО) - КЛІКАБЕЛЬНО ----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Перерозподіл голосів до ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО від інших кандидатів: (у порівнянні з 1-им туром) Опитування проведене компанією Gfk для телеканалу ICTV Зверніть увагу, з прихильників Ющенка, яких зараз так натхненно поливають брудом "анти-противсіхи", за Тимошенко проголосувало 82%. Натомість голоси прихильників Тігіпка розподілилися навпіл. Перерозподіл голосів до "НЕ ПІДТРИМУЮ ЖОДНОГО" від інших кандидатів: Опитування по Януковичу дивіться на сайті ICTV #button { width: 100%; /* 100% of parent container*/ margin:auto; line-height: 1.6; margin-top: 5em; margin-bottom: 7em; } #button > h3 { font-weight:800; text-align: center; font-size:18px; margin-bottom: 1em; } #button > #button-container { width:100%; display:flex; font-family: Verdana, Arial, sans-serif; font-style: normal; } #button > #button-container > #support-us { display: block; color: #383e47; text-decoration: none; font-weight:700; width:auto; width:max-content; background-color: #ffc423; padding: 10px; outline: none; border:none; font-size:18px; margin:auto; cursor:pointer; } #button > p { text-align: center; margin-top: 2em; } TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка. ПОЖЕРТВУВАТИ Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com
Статті

Найдовші переговори в Ольстері: як примирилися ті, хто ще недавно убивав один одного

Десятки років у Північній Ірландії воювали північні ірландці - католики проти протестантів, прихильники незалежності проти тих, хто хотів жити в союзі з Лондоном. Вони билися на демонстраціях, убивали в терактах, саботували, бойкотували і робили інші похмурі речі, які сучасному українцю можуть примаритися хіба що в кошмарах. Але виявилося, що й північні ірландці здатні між собою домовитися - це сталося днями. Як шукати компроміс, вивчав: Тарас ФРОЛОВ
Статті

Ей, противсіхи! Ви привели Януковича до влади - і що далі?

Ми попросили людину, яка хотіла проголосувати проти всіх, але зрештою проголосувала за Тимошенко, пояснити свій вибір. І ця людина задає логічне запитання тим, хто не підтримав жодного кандидата: "А що далі?" За Тимошенко голосував: Андрій ГАРАСИМ, журналіст
Статті

Лист-пам'ятка Віктору Януковичу: «Пропоную заховати Левченка у багажник Лексуса»

По своїй наївності я вважав, що добра піндюліна в 2004 році пішла Вам на користь. Ви особисто і Ваша сила почали вилюднювати, вивчили українську мову. Думаю, не останню роль в цьому зіграв Борис Колесніков, точніше ізолятор в якому він сидів. Але між першим і другим туром Вас начебто підмінили. Думаю, це підстава. Лист Януковичу писав Антон Зікора
Статті

Тимошенко і менше зло. «Національно свідомі» бояться свого народу

Навмисне не писав цей текст до дня голосування - не хотів агітувати. Я розумію людей, які голосували «за Юлю» як менше зло, розумію і тих, для кого вона Богиня і всі її рухи - священні. Але не можу зрозуміти свідомих патріотів, котрі справді думають, що Тимшенко - це «український президент». Один з наших читачів навіть порівнював її з Петлюрою. Те саме казали про Кравчука, Марчука і навіть Кучму. Автор: Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ, головний редактор
Статті

Як вберегти українську в умовах президентства Януковича. Починай з себе

Фактично нема сумнівів, що в другому турі президентських виборів перемагає Янукович. Його однопартійці-регіонали послідовно заявляють про надання російській мові статусу другої державної в Україні. Настають важкі часи - як у цій ситуації має діяти кожен з нас? Правильний приклад поведінки продемонстрували сіоністи. Читайте про методи, за допомогою яких купці рішуче налаштованих активістів вдалося відродити і зробити державною мовою іврит, яким євреї не розмовляли протягом ДВОХ ТИСЯЧ РОКІВ.
Статті

Вибори 2010 - ПОНЕДІЛОК. Хроніка другого туру. Найважливіші події і найкраще з блогосфери

18:20 На цьому хроніку другого туру закінчено - настав час обговорити те, що робити далі. Не треба вішати носа: президентство Януковича стало уроком для Тимошенко і скоро стане уроком для виборців Південного Сходу. Судячи з того, що залишилося опрацювати переважно дані з Криму, остаточний розрив між Януковичем і Тимошенко складе 3%. Не так уже й багато - і це добре, тому що "регіонали" не зможуть назвати свою перемогу абсолютною.
Статті

Гіркота перемоги. Онлайн-репортаж зі штабів Тимошенко і Януковича (1:45 - Янукович говорить як Ющенко - про примирення і об'єднання)

1:40 Янукович обіцяє задовольнити всіх - "Чтобы каждый гражданин Украины чувстовал себя уютно". Відео без п'яти хвилин президента України можна подивитися тут. Говорить про об'єднання і дякує Господу Богу - як Ющенко в кращі часи. 1:20 Колесников травить байки з журналістами. Оскільки нічого цікавого не говорить, співрозмовників у нього залишається все менше. Та й зал вже майже порожній. 00:55 Замість обіцяного брифінгу для преси Віктор Янукович зустрічається з мільярдерами. Кореспонденту Gazeta.ua вдалось поспілкуватись з Віктором Пінчуком, який приїхав з російським олігархом Віктором Вексельбергом у супроводі декількох охоронців. Зараз Віктор Янукович і Рінат Ахметов засідають на 9-ому поверсі. Туди ж піднявся і Пінчук з Вексельбергом. У ресторані готелю за одним столиком сидить ще один російський бізнесмен Вадим Новинський, Василь Горбаль, Генадій Васильєв, Сергій Ківалов. Вони п'ють пиво. 0:49 За одним із „стоячих” столів Борис Колесников неформально спілкується з журналістами. Курить сигарети слімс. Колеги намагаються за милою розмовою витягнути з регіонала сенсацію. На всі запитання Колесников відповідає жартами: - Хто буде новим міністром закордонних справ? - Я думаю, Луценко. У него очень серйозный международный имидж. - Куди пошлють Ганю Герман? - Вона справиться з будь-яким міністерством, особливо гуманітарного блоку. 0:20 На вході в зал з „голубим огоньком” демонтували металошукачі. Очевидно, Януковича з „новою” заявою не буде. 23:30 На плазмах в прес-центрі крутять „переможне” відео з жорсткою критикою Луценка. Щойно приїхали Герман і Колесников. Анонсований брифінг таки відбудеться. 22:56 В прес-центрі Януковича починає бути нудно. З нардепів присутні Шуфрич і Попеску. Журналісти по трохи залишаю „ІнтерКонтиненталь” – хто побіг до Юлі, а хто – в ЦВК. Згідно з графіком роботи прес-центру, опівночі заплановані брифінги. Кажуть, що може приїде Янукович з „новою” заявою. До речі, „голубой огоньок” веде В’ячеслав Піховшек. 23.15 Після від’їзду лідера в прес-центрі стало якось мляво. Охоронці на вході до залу, де віщают топи, вже не така пильна, тому мене навіть не зупинили, коли я „запищав” на металошукачі. Всередині – картина маслом. За столиками сидять лідери ПР, до яких час від часу підсідає журналіст і щось розпитує. Все це трансується на плазми в залах. Виглядає це як якийсь „голубой огоньок” :) (не через колір скатертин на столах, а у зв’язку з форматом). Ветерани вже пересіли в зал до лідерів. В головному залі виникли дві черги. Перша – до гардеробу, друга – до шинквасу з кавою. В медіа-румі, з якого пише кореспондент ZaUA.org, теж мляво. З усіх сторін – російські журналісти, які спілкуються з ідеальним масковскім акцентом. На великому екрані – прямі трансляції виборчих марафонів. Коли лунають заяви бютівців про фальсифікації і всьо такоє, дехто з московських колег неприховано глузує з них. Загалом зарубіжних журналістів на порядок більше, ніж українських. 22.44 Під мляві і поодинокі оплески з залу виходить Віктор Янукович. „Віктар Фьодарич, ми вас паздравляєм”, - доноситься з натовпу істеричний жіночий голос. Кандидата доганяє наповп журналістів, який з усіх сторін обхопили охоронці. За Януковичем поспішають Ганна Герман і Олександр Лавринович. 22.25 Люди, схожі на ветеранів (очевидно Афганістану, бо для ветеранів Другої світової вони замолоді) окупували один із столиків в залі. Двоє з них в камуфляжі, інші два – в костюмах, але з орденами. На кожному столику (вони штибу радянських пивних – за ними можна тільки стояти) прапорці з надписом „Янукович наш президент” і навіть прапорці з надписом „Прес-центр Віктора Януковича”. От марнотрати! Гришко вальяжно ходить по залу. Далі за столом сидять Таїсія Повалій з Ліхутою. 22.20 Микола Азаров і Юрій Мірошниченко покидають ІнтерКонтинетал. Перший на останок хриплим голосом відмовляє журналістці в коментарях. Перед цим „яників” відвідав посол Російської Федерації Зурабов. Його зустрічав Нестор Шуфрич. „Женичка, поздравляй нас”, - чмокає в щічку одного з журналістів нардеп Олена Бондаренко. Потім відводить його в сторону і починає про щось серйозно шепотітися. Поруч Дмитро Джангіров нервово .....шукає по телефону ВІРШІ ЧЕХОВА: „А есть где-то стихи Чехова?”, - питає в когось по телефону. 21:55 Наш кореспондент повідомляє, що до штабу Партії регіонів з`явився Борис Колєсніков. Прес-центр Януковича просто напхом напханий плазмовими телевізорами, на якиx висить заставка „Україна для людей”. 21:20 Біля одного зі столів поважно курять люди, схожі на ветеранів – з орденами і в камуфляжі. Молодий працівник штабу навіть поступився місцем, щоб кореспондент зміг попрацювати з нетом. Микола Вересень смачно затягнувся сигареткою слімс. Поруч з посмішкою на всі 33 пробігла "юморная треш-звєзда" – один із дуету „кроликів” Моєсєєнко-Данілєць (той, який високий і худий). 20:50 В шикарних залах починає бути тісно і душно. Журналісти п’ють каву, курять і пригощаються бутерами. Починають підтягуватися нардепи. Відомих роздирають новинарі, а НЕтопи тусуються по залу. 20:20 Кореспондент ZaUA.org постояв у черзі за кавою і піжонськими бутербродами. Поруч журналіст Піховшик п’є "Моршинську" і розмовляє по телефону. На ньому піджак, який от-от лусне під натиском живота. До речі, про бутери: їх два види – одні з м’ясом і листями салату, інші – з сиром і телятиною. Смачно. 20:00 В штабі Януковича аншлаг. Купа народу - від британського посла Лі Тернера, який постійно пише щось у КПК, до кремлівського рупора Сєрґєя Маркова. В штабі Януковича працював Юрій ПАЛІЙЧУК 01:30 Під час прес-конференції Tимошенко тремтячим голосом закликала своїх прихильників битись за кожен дорогоцінний голос. Це звучить як усвідомлення можливості поразки (ВІДЕО). Але варто відзначити, що очікуваний розрив у 10-15% насправді значно менший - 7% і наразі він зменшується. Буде що рахувати на предмет фальсифікацій. Нагадаємо, що станом на 1:30 ЦВК опрацювала 30,41% протоколів. За кандидата у президенти Віктора ЯНУКОВИЧА проголосували 50,79% виборців, за ТИМОШЕНКО – 43,77%. Не підтримали жодного з кандидатів - 4,34%. 01:00 Обіцяного брифінгу від Турчинова не відбувається і не відбувається... Журналісти потроху розходяться звідтіля - схоже, штаб Юлії Володимирівни на сьогодні завершив свою роботу. Штаб Юлі відзначився хорошою кавою. Були гарні закуски, але - на відміну від першого туру - алкоголю не наливали. Загалом в штабі Тимошенко майже нікого із впливових політиків не було. Промайнули Томенко і Тарасюк. Томенко чомусь був із охоронцями і - як не дивно - небагатослівно і швидко зник, перед цим поскаржившись, що "в "Інтерконтиненталі" вже бухають". 00:45 Журналісти очікували більшого і дещо розчаровані в'ялістю штабів. Також бютівці не виконали обіцянку Тимошенко щогодини інформувати про паралельний підрахунок голосів. До преси ставилися дружелюбно, особливих труднощів при проході в штаб не виникало. Як і в штабі ПР, журналісти могли користуватися Wі-Fі. 00:05 Тимошенко, яка керувала нарадою прибічників поверхом вище, поїхала з прес-центру у стилі Андрія Портнова - вийшла з ліфту і стрімко пішла до виходу, де її чекав "мерседес". "Як настрій?" - закричали журналісти. "Бойовий!" - відповіла Тимошенко, сіла в авто і поїхала, більше нічого не коментуючи. Зараз чекають Турчинова, який має розповісти про порушення з боку Партії регіонів. 23:35 Ті ж грузини, які ганялися за Тимошенко з питанням про "защищат результати", тепер питають у Турчинова, чи буде новий Майдан. Той уникнув відповіді: "Нам треба проаналізувати офіційно підраховані результати з точки зору вимог закону..." Турчинов, схоже, рознервувався. Якщо кореспонденту ZaUA.org не почулося, то він сказав таке: "У випадку, якщо на дільниці розрив складе більше 10%, я визнаватиму вибори фальсифікованими". 23:10 Юлін зам Турчинов: "На вибори прийшли 85% виборців: з них 46% за Юлю і 46% - за Януковича". 22:30 У штабі Тимошенко радіють: "Путін привітав Януковича, а це - ознака провалу". Загалом в штабі БЮТ настрій такий: усі знали, що Янукович лідирує, але навіть в бютівці не думали, що розрив буде такий малий. Тепер багато симпатиків Тимошенко бояться, що країну чекають безкінечні мітинги, суди, блокади... Водночас звучать звинувачення тих, хто проголосував проти обох кандидатів, у тому, що вони сприяють можливій перемозі Януковича. Думається, що найближчими днями це стане основною темою флуду і срачу в коментах. 22:10 Тимошенко не захотіла відповідати на жодне з питань журналістів, але й прощатися теж не стала. Коли вона йшла з прес-центру на нараду з однопартійцями, то хтось із іноземних журналістів вигукнув їй вслід: "Юля, гудбай!". На це прем'єрка широко усміхнулася і сказала: "Нєа!" 22:00 З'явився юрист Андрій Портнов, який курує роботу виборчого штабу Юлії Володимирівни з ЦВК. Він проігнорував журналістів, силувано посміхаючись, і зник у ліфті. 21:50 Грузинські журналісти бігли за Юлією Володимирівною та кричали: "Юлія Андєєвна! Юлія Андрєєвна! Можно вопрос?" "Как ви будетє защіщат результати?" Тимошенко не зупинилася. 21:10 Тимошенко з ностальгією згадала Майдан-2004: "Країна пам'ятає такі часи, коли не тільки проголошували президентів, навіть видавали їм посвідчення, а ще їх вітали й інші президенти. А потім доля складалася зовсім по-іншому!" 21:00 У "Хаяті" з'явився депутат від БЮТ Ляшко - він у піжонському пальто, ще більш піжонському шалику і - як завжди - зі здивованим виразом обличчя. 20:45 Турчинов не захотів назвати лідера, тому що "не хочу називати соті долі відсотків - інтрига зберігається!" Зам Тимошенко повідомив, що "ми відвоювали Закарпаття - 49% проти 39% на користь Тимошенко, і тільки в Мукачевому Балога попрацював на Януковича". Потім Турчинов назвав Київ "серцем України, в якому 65% на 25% - і це повна поразка Януковича". 20:30 У своєму виступі перед журналістами Турчинов натякнув на те, що ще не все втрачено: "Зафіксований розрив знаходиться в межах статистичної похибки". Політтехнолог Тимошенко Олег Медведєв зізнався, що добре було скасувати в бюлетенях графу "Не підтримую жодного кандидата". 20:00 Людей у "Хаяті" (готель між Михайлівським і Софіївським соборами, у якому міститься прес-центр Тимошенко) не так багато, як у Януковичевому "Інтерконтиненталі". Годують у Тимошенко переважно бутербродами - в першому турі було шикарніше! Цього разу у Тимошенко не наливають. А от у прес-центрі Януковича, як повідомляють колеги, з цим проблем немає. 19:50 Депутат від БЮТ Юрій Кармазін розповідає, що "ще буде явка, ще прийде молодь" - і це за 20 хвилин до закриття дільниць. Звучить не дуже переконливо, але Кармазін і не намагається бути особливо переконливим. В штабі Тимошенко пив каву Антон ЗІКОРА #button { width: 100%; /* 100% of parent container*/ margin:auto; line-height: 1.6; margin-top: 5em; margin-bottom: 7em; } #button > h3 { font-weight:800; text-align: center; font-size:18px; margin-bottom: 1em; } #button > #button-container { width:100%; display:flex; font-family: Verdana, Arial, sans-serif; font-style: normal; } #button > #button-container > #support-us { display: block; color: #383e47; text-decoration: none; font-weight:700; width:auto; width:max-content; background-color: #ffc423; padding: 10px; outline: none; border:none; font-size:18px; margin:auto; cursor:pointer; } #button > p { text-align: center; margin-top: 2em; } TEXTY.ORG.UA — незалежне видання без навʼязливої реклами й замовних матеріалів. Щоб працювати далі, нам потрібна ваша підтримка. ПОЖЕРТВУВАТИ Щоб зробити пожертву щомісячною перейдіть сюди. Будь ласка, повідомте нам про ваш внесок на пошту texty.org.ua()gmail.com