Статті

Уже не секрет, що найбільші компанії-монополісти в Україні належать російським бізнес-структурам. Управління такими компаніями здійснюється на азіатський манер: централізація влади в руках ставленика власника і терор підлеглих як метод управління. Відтак, - новий керівник – новий звичай, нові фаворити, інтриги і боротьба. Щодо західних компаній в Україні, - так звана «західна корпоративна культура» як запорука етичного ведення бізнесу і ставлення до персоналу є лише міфом за виключенням «офіційної зарплатні», без конвертів. Корпоративну корупцію досліджував: Павло Контрактович

Публікуємо конспект лекції Анатолія Бондаренка, в якій йдеться про особливості нашої зорової системи, про те які методи візуалізації даних у різних випадках працюють, а які - не дуже. Нагадаємо, що з 27 по 30 вересня 2012 року Texty.org.ua разом із МГО "Інтерньюз-Україна" читали лекції у Школі інфографіки - навчальних курсах для молодих журналістів.

У місті Бендери, котре зараз знаходиться на території не визнаної Придністровсько-молдавської республіки, скінчилися дні гетьмана Івана Мазепи й писалася перша українська Конституція. Але місцеві українці про це про це воліють забути і живуть російськими міфами. До бендерівців їздив: Ігор Кручик

Легальний власник землі – бідний пенсіонер. Тому місцеві бюджети не мають єдиного можливого джерела доходу. Банки не кредитують село, бо закласти землю під кредит не можна. Новий закон залишає територіальну громаду без головного джерела доходів, віддаючи їх державі. А громада буде і далі отримувати кошти із столиці, якщо домовиться, і під пильним контролем витрачати. Автор: Владимир, учасник спільноти ТЕКСТІВ

З 27 по 30 вересня 2012 року Texty.org.ua разом із МГО "Інтерньюз-Україна" читали лекції у Школі інфографіки - навчальних курсах для молодих журналістів. Публікуємо конспект лекції дизайнера Наді Кельм, в якій йдеться про основи графічного дизайну та їх застосування в журналістиці й інфографіці.  

Давай, у чергу! Яка тягнеться на кілометр від Національного художнього музею. Виставка «Нормандія у живописі» триває місяць і кожні вихідні до входу черга. Виставка картин такого рівня у Києві– рідкість. Хоча столицях, де подібні вернісажі відбуваються часто, черги на них звичне явище. Для Києва це вперше: чекати пару годин аби побачити шедевр. Звичніше явище довжелезні черги до різних церковних артефактів. За чергою спостерігала: Вікторія Хоменко

«Закон про наклеп» буде ухвалено, якщо не перед виборами, то після нового року. В очах можновладця стаття в кримінальному кодексі – чи не ідеальний інструмент, щоб «плебеї» не бовкали про його дорогоцінну персону зайвого. Однак задіяти його на повну силу у якості нагайки для свободи слова можна тільки за умов тоталітарного режиму. Застосування кримінальної відповідальності за наклеп на наших теренах перетвориться на фарс. Буде весело, але й будуть жертви. Наклепував Павло Шульц.

Під час нещодавних мовних протестів активісти ображалися на користувачів соціальних мереж за те, що вони "не виходили в реал". Натомість у США виник термін "кліківізм", який позначає політичну активність в інтернеті. З розвитком соцмереж "кліківізм" безпосередньо впливажє на політиків і стає прототипом прямої "електронної" демократії. Цей матеріал з англійською назвою "3 Ways Social Media Is Reshaping the Political Landscape" написав Майкл Чонг, засновник Social Revolution, агенції з Сан-Франциско, яка прагне змінити майбутнє за допомогою інновацій. Майкл також заснував чотири інших стартапи, в тому числі MacWEEK і ICONOCAST. І він - автор Social Engagement Marketing, простого у навігації гіду в світі соціальних медіа. Переклад: Сергій Клімович

Єдиний шлях навести лад в країні – змінити систему легалізації приватної власності і навчитись користуванню колективною. Не дивлячись на те, що законодавча база незалежної України твориться вже більше двох десятиліть, в ній все ще існує низка дефектів, які заважають цивілізованому розвиткові нашої держави. Ці вади дісталися нам у спадок від Радянського Союзу. Але ми не можемо їх позбавитися через низький професійний рівень політиків і чиновників. Судові справи вивчав: Сергій Клімович

Вибори в Україні традиційно являють собою такий собі «атракціон небаченої щедрості». Більшість кандидатів у народні обранці, виринувши нізвідки за кілька місяців напередодні голосування, наввипередки скуповують симпатії виборців шляхом масової роздачі різноманітних «ніштяків» - від продуктових наборів до банальної сотки гривень. Втім, зараз постає нова практика, антагоністична цьому ганебному підкупу. Українці не чекають від кандидата подачок – навпаки, вони дають серйозні кошти на підтримку тих людей (і тих ідей), які вони вважають гідними. І мова йде не про копійки, а про сотні тисяч гривень. Автор: Іван Мельник