Що відбувається з відшкодуванням за зруйноване житло, яке опинилося в окупації? Чому переселенці називають компенсації «дискримінацією за територіальною ознакою»?

Уряд готує нову програму забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які хотіли б проживати у сільській місцевості.

Військовослужбовець ЗСУ і громадський активіст у мирному житті Ігор Луценко пише про проблему відсутності житла для військових, яку ігнорує держава. Далі його пряма мова.

Кабінет міністрів схвалив постанову, яка дозволить внутрішньо переміщеним особам, які проживали на тимчасово окупованих територіях отримати допомогу на купівлю нової оселі.

Ринок житла в Америці переживає спад. По всій країні ціни знизилися в першій половині року, причому більшість міст зафіксували падіння за останні три місяці, відзначає тенденцію The Economist.

РФ заселяє окуповані території етнічними росіянами. Водночас пов'язані з Кремлем будівельні компанії наживаються на реконструкції житла, зруйнованого повномасштабним російським вторгненням.

Протягом останнього десятиліття Лісабон зазнав разючої трансформації – з однієї з найдоступніших столиць Європи став найнедоступнішою. Чому так сталося, аналізує в колонці на The Guardian географ Агустін Кокола-Ґант із Лісабонського університету. Texty.org.ua публікують дещо скорочений переклад матеріалу.

У Бородянці на Київщині розпочали нове будівництво багатоквартирного житлового будинку на місці зруйнованого. Це дев’ятиповерхівка на вулиці Центральна, 359, яка стала символом руйнувань у селищі, що виникли внаслідок збройної агресії РФ.

За перший квартал 2025 року в Україні прийняли в експлуатацію 28 432 квартири у житлових будинках, з яких 8 462 – в одноквартирних житлових будинках, а 19 970 – у багатоквартирних.

Чоловік, дружина, майже 30 кіз, 11 собак і 10 котів — саме в такому складі всі члени екоферми «Лиманська коза» з Херсонщини переїхали на Київщину в жовтні 2023 року, організувавши переїзд лише за тиждень. Перед цим були вісім з половиною місяців в окупації та рік життя на звільненій території, але під постійними обстрілами. Олена і Валентин Бєлозоренки не могли покинути своїх друзів-тварин. Поки не знайшлося інше місце для всіх, вони залишалися в рідному Станіславі.