Щоранку прифронтове Запоріжжя оживає. Шум машин, черга біля кав'ярні – люди йдуть на роботу. Удень вони намагаються жити нормальним життям, а вночі завмирають від страху. Бо вночі зазвичай прилітають російські ракети.Одна з найстрашніших ночей у місті була з 8 на 9 жовтня, коли російська армія випустила по Запоріжжю 12 ракет. Непримітна панельна 9-поверхівка на вулиці Зестафонській, 8 стала “будинком з дірою” – ще одним свідченням воєнних злочинів армії РФ в Україні. ТЕКСТИ поспілкувалися з мешканцями, які вижили тієї ночі.

На початку березня, в перші дні великої війни, Росія захопила Запорізьку атомну електростанцію (ЗАЕС). Теоретично вона може постачати енергію в Крим та на інші окуповані території. Але поки окупантам не вдається використати її потужності, тож вони ховають там військову техніку і влаштовують різні провокації. ЗАЕС потребує електроенергії, щоб не було аварії, і її поставляє Україна.

Уранці 30 вересня російські війська завдали 16 ракетних ударів по Запоріжжю. Ракети влучили, зокрема, й по гуманітарній колоні з цивільних автівок.

Українська армія протистоїть російській тактиці нескінченних артилерійських обстрілів — знищує склади боєприпасів, логістичні вузли та командні пункти високоточними ударами (наприклад, за допомогою ракет GLRMS). Саме тому в останні тижні ЗСУ неодноразово руйнували й пошкоджували мости та переправи через Дніпро й Інгулець біля Херсона.

В окупованому Дніпрорудному, яке пов'язане з промисловим гігантом – Запорізьким залізорудним комбінатом (ЗЗРК), панують жорстокі допити, викрадення людей та мародерство, пише Liga.net. Публікуємо скорочену версію статті про те, як живе місто.

Буквально за кілька днів сюжет філії Суспільного мовлення у Запоріжжі набрав понад півмільйона переглядів. Історію про тероборонівців, які серед іншого, використовують проти ворога кулемет «Максим» і модернізований радянський «мініджип» «Волинь», підхопили західні медіа, зокрема, один з найбільших мілітарних порталів The War Zone, що спеціалізується на військовій техніці. В той час як на фронт вирушає більш сучасне обладнання, сили тероборони та резервісти беруть на озброєння старіші, але теж ефективні зразки, відзначає видання. «Тексти» переказують найголовніше з цієї замітки.

"Куди ти поїдеш? Тут хоч не стріляють", – чула я від багатьох людей. Їм теж в окупації некомфортно, але страх перед невідомим паралізує бажання жити вільно.До війни 230 км від Бердянська до Запоріжжя (через Василівку) маршруткою можна було подолати за 3 год. У травні бердянцям і маріупольцям знадобилося на це три доби, які вони провели у страху й невідомості, – такою виявилася ціна свободи.

Глушимо двигун. Видихаємо. Поряд паркуються такі самі переселенці, як і ми. Утомлені люди відчиняють дверцята авто, розминають ноги, допомагають вибратися притихлим дітям, витягують собак, переноски з кішками й клітки з папугами та хом'ячками. Підходять волонтери, вітають і всміхаються.

Щоб у мирний час американському солдатові навчитися користуватися протитанковим комплексом Javelin, йому потрібно пройти 80-годинний курс — майже два тижні щоденних занять. В українців стільки часу немає, тому вони опановують смертельні «іграшки» за два дні. The Wall Street Journal опублікував нарис з одного з таких тренувальних класів у Запорізькій області. «Тексти» наводять переклад репортажу з незначними скороченнями.