Війна триватиме доти, поки Путін віритиме, що він може нав’язати свою волю Україні – вважають в американському Інституті вивчення війни.

Російська мова є одним із ключових “стовпів” “русского міра”, який росіяни визначають як сферу своїх національних інтересів і територію потенційного загарбання. В Росії приділяють багато уваги розповсюдженню російської мови, її поглибленому вивченню, а також підтримці різноманітних товариств “русистів”. В десятках країн на всіх континентах вчителі та науковці, які займаються російською мовою, літературою та культурою, є неприхованими осередками “русского міра” з його матрьошками, балалайками, георгіївськими стрічками і любов’ю до “століци нашей вєлікой родіни”. В черговому матеріалі із серії “Бактерії русского міра” ТЕКСТИ розбираються, як влаштовано цю мережу і які ризики вона в собі несе.

Російська війна принесла страждання мільйонам українців зруйнувала їхні будинки й цілі міста. Як відродити окуповані території після їх звільнення?ТЕКСТИ проаналізували руйнування 40 населених пунктів на основі алгоритму автоматичної класифікації супутникових знімків та підготували рекомендації щодо відбудови.

Про найболючіші проблеми в організації бою, які спричиняють втрати бійців та іноді змушують залишати позиції, ми поговорили з сержантом, який зараз перебуває на передовій. Щоб не створювати нашому співрозмовнику проблем із керівництвом, ми не оприлюднюємо його імʼя та прізвище.

П’ять тижнів, тобто 36 днів, від 24 лютого до 31 березня, на пагорбах під Черніговом у селі Новоселівка і поблизу точилися криваві бої. Тут застрягли росіяни, які збиралися взяти Київ за три дні.Спільний проєкт ТЕКСТІВ та газети "Вість" (Чернігів)

Що спільного у власника риболовецької компанії з Гренландії, керівника однієї з найбільших фаст-фуд корпорацій з Іспанії, швейцарського полярника й найбільшого готельєра Греції? Усі вони працюють на налагодження зв’язків своїх країн із Росією у статусі почесних консулів Кремля. ТЕКСТИ дослідили понад 50 людей з таким статусом у європейських країнах і встановили, хто з них має найтісніші зв’язки з країною-агресором навіть попри рік, що минув після повномасштабного вторгнення, численні санкції та істотне скорочення економічних відносин з Москвою. Це черговий текст із великої серії про впливи Росії в Європі. Раніше ми вже робили загальний огляд таких впливів, аналізували присутність російської церкви, а також писали про організації "казаків" у європейських містах.

Якими можуть бути відчуття в людини, коли вона зависає над безоднею у власному помешканні? Страх, паніка, несприйняття? Такий стан – аж ніяк не алегорія. Це реальність Ольги Ботвинової та її чоловіка Євгена, які мають щонайменше два дні народження. Родина двічі втікала від війни, але та наздогнала їх. Подружжя дивом вижило після страшного ракетного удару у Дніпрі й попри всі виклики долі зараз розплановує своє життя далі.

Ми дослідили, як упродовж року війни змінювалася площа окупованих російською армією українських територій, якою зброєю та як інтенсивно ворог намагався знищити українські міста й енергосистему, як це вплинуло на рівень освітлення у столиці.

"Де я — ніхто не знав упродовж трьох місяців. Дітям сказали, що нема живого, й показували могилу. Але я повернувся – і пішла робота". "Дід" утік з полону, здобув цінну інформацію, виніс списки українських полонених, завербував кількох сепарів і налагодив співпрацю з місцевими по той бік лінії фронту. Сьогодні він волонтерить, створює музей і навчає молодих.Анатолій Токарєв ("Дід") народився в Павлограді, пацаном стояв на обліку в міліції, служив в Афганістані. Потім працював у павлоградському кримінальному розшуку. Далі був полон, а після втечі — диверсії та розвідка в тилу ворога.Read this article in English

Зеленський не вірив у повномасштабне вторгнення та говорив про шашлики весною — відповідно, цивільна владна вертикаль не готувалася до такого розвитку подій. Коли Росія вторглася, влада повторювала оптимістичні повідомлення, що українські війська успішно відбивають атаки. Це коштувало життя тим, хто їм повірив і вчасно не виїхав з несподівано окупованих територій. А були й такі, хто через незнання їхав в окупацію, хоча сподівався лише пересидіти війну поза Києвом.Read this article in English