Цей текст – результат бездушного експерименту на собі, в якому автор – київський таксист – проміняв стіл з олів’є та ігристим на ніч у машині в погоні за тарифами та коефіцієнтами. Я розкажу вам про кожну зароблену гривню за ці 12 годин і 330 подоланих кілометрів за кермом. Не раджу повторювати. І ось чому.

Ми з вами не знайомі. Але цілком можливо провели хвилин двадцять, а то й цілу годину разом. Я за кермом. А ви, найімовірніше, на задньому сидінні. Самі або в компанії. З телефоном в руці й нонстоп діловою розмовою. Чи в обіймах коханих. Буває, що нетверезі, інколи в сльозах, з собакою, з покупками, з розбитим носом.На нас, таксистів, рідко коли звертають увагу. Ми просто є. Як додаток до автомобіля. Мовчазний таксист отримує найвищі оцінки. Недарма ж є ціла серія жартів про глухонімих водіїв, в яких ідеальний сервіс.

«До кризи я керував будівельною фірмою. Купив у кредит свою «Нісан Максиму». Сподівався, що до середини 2009 розплачуся остаточно. Але минулою осінню фірму довелося закрити. Повністю. Залишився без роботи й у боргах, адже кредит брав не тільки на машину. Тепер таксую». АВТОР:Антон Зікора