«У місті ставало дедалі небезпечніше для жителів з активною проукраїнською позицією», — розповів ТЕКСТАМ Twitter користувач Гошик Вінницький у відповіді на запитання, як вони наважилися ризикнути виїхати.«Донька дедалі частіше жалілася на головний біль і прокидалась уночі з криками — ми жили неподалік Чорнобаївки, тож чули цілодобові вибухи, бачили й відчували все, що там відбувалося. Дорослі залишилися без роботи й грошей. Засобів для життя ставало щоразу менше, в місті погіршувалася ситуація з продуктами».Гошик Вінницький — анонімний акаунт (створений у 2015 році, має понад 1,7 тисячі фоловерів), автор якого — реальна особа, мешканець мікрорайону Шуменський. Упродовж війни писав про те, що відбувалося в тимчасово окупованому Херсоні: про обстріли, ціни, пошуки необхідних ліків тощо.«Новин з Херсону від мене, найімовірніше, більше не буде. Ми вирвалися з окупації. Чотири дні жили в автівці», — так починається його історія евакуації. З дозволу автора публікуємо цю історію, яку він розповів у Twitter-треді.

«Ну ти й баба-петарда», – казали ще малій Ірі друзі, коли вона стрибала у воду з тарзанки, аж поки «п’ята точка» почервоніє. Хто ж знав, що колись це псевдо, яке причепилося з дитинства, сестра Петарда матиме на передовій, коли рятуватиме людські життя в найгарячіших точках у складі добровольчого батальйону парамедиків «Госпітальєри».

Міський голова Краматорська — форпосту Донеччини — про військові загрози місту, ситуацію з гуманітаркою, бюджет і комуналку. А також про те, навіщо він зустрічався з Порошенком і що робити з Пушкіним та депутатами від ОПЗЖ.

Більшість російських Telegram-каналів на тимчасово окупованих територіях України та у регіонах, де йдуть бойові дії, були створені 24 лютого або трохи пізніше, в день початку тимчасової окупації певних регіонів армією РФ.

«Постійний обстріл – це коли ви напружуєтеся, якщо минуло десять хвилин без жодного вибуху, – розповідає Олексій Сімонов з Маріуполя. – Адже відчуваєте, що ось-ось знову гримне». Бомби та снаряди вибухали 24 години сім днів на тиждень: «Або, точніше, 23 години. У людей, які бомбили Маріуполь, мабуть, були перерви на обід». Олексій разом із 280-ма іншими маріупольцями провів 26 днів у імпровізованому бомбосховищі у спортивному клубі. Ніхто з них не загинув.