Одразу після зняття облоги міста чернігівський пологовий будинок почав приймати пацієнток у стаціонар і до гінекологічного відділення. А пологи тут приймали навіть під час найбільших обстрілів. У бомбосховищах.Удень п’ятого квітня в усьому місті знову не було світла. Ведуться відновлювальні роботи, чернігівці все розуміють. Головне, що ворог не бомбить, а це – потерпимо.

У селі Колонщина на трасі Київ – Чоп (приблизно у 20 км від Києва) будинки цілі, шибки на місцях. ТЕКСТИ побували там через кілька днів після деокупації, разом з гуманітарним конвоєм. На вулицях було вже людно, село поверталося до мирного життя.

Снаряди прошивають будинки наскрізь. Я бачив наскрізні діри у багатоповерхівках, розміром з цілий поверх. У моєму районі бомба потрапила прямо у приватний будинок – усі, хто там був, загинули.

На Житомирській трасі поблизу села Березівка (за 30 км від столиці) кілька сотень метрів дороги встелені залишками обгорілого металу, шматками пластику, уламками стін та слідами від куль.

Деокупація півночі Київщини відкрила наслідки звірств, які чинили російські солдати в Україні: вбивства, зґвалтування, зруйновані та пограбовані будинки. Звичайне життя повернеться на ці території лише за кілька місяців, але загоюватися шрами від війни будуть роками.Журналісти ТЕКСТІВ провели два дні зі спецпідрозділом поліції, побували в містечках та селах на північному заході від Києва, які були в окупації.

Поки не почалося масове повернення мешканців в Ірпінь, Бучу, Гостомель, Бородянку та інші міста Київської області після звільнення від російських окупантів, виникає важливе запитання: що там чекає? Поки триває документування воєнних злочинів проти убитих російською армією мирних мешканців та розмінування, побачити масштаби руйнувань можна згори (за допомогою дронів) та з фото очевидців.