В Україні періодично з'являється виготовлена в Росії "культурна продукція" - фільми, художня література тощо - в яких українці змальовані, м'яко кажучи, не найкращим чином. Нам, наївним, зазвичай здається, що такі речі Росія продукує спонтанно і ненавмисно - так би мовити, в руслі загального дискурсу. Історія з фільмом "Ми з майбутнього-2" переконливо свідчить - це зовсім не випадковість, а свідома, систематична і брутальна пропагандистька війна. У якій самі росіяни, які мають честь і гідність, відмовляються брати участь. Багато кому не сподобалося, що на зміну людяному фільму "Ми з майбутнього" прийшло його потворне продовження - "Ми з майбутнього-2", де українці зображалися салоїдами-вбивцями. Але все одно ніхто не вірив, що цей фільм - офіційна кремлівська пропаганда. Навіть актор Остап Ступка, який зіграв чергову карикатуру на своїх земляків, ображався на оголошений йому бойкот: "Я політикою не цікавлюся, я просто актор". Російська The New Times розкопала, чому з чотирьох головних акторів першого фільму у сіквелі згодився знятися тільки один.

Це вже стало традицією - у Києві фанати «Опелів» зустрічаються не рідше двох разів на місяць. Втім, їхні спільні інтереси вже давно не обмежуються прихильністю до певної марки авто. Іноді здається, що «Опель» - це лише формальний привід для об'єднання людей, які хочуть допомогти один одному в різних сферах життя, і отримати допомогу самі. Спільноту власників "Опеля" вивчав: Антон ЗІКОРА

Ігор ЮХНОВСЬКИЙ - доктор фізично-математичних наук, професор і талановитий адміністратор; саме він очолив створений у 2006 році Інститут національної пам'яті (УІНП) - урядову організацію, яка з ющенківських ініціатив виявилася чи не найбільш працьовитою. На наше прохання Ігор Рафаїлович поглянув у післявиборче майбутнє. Але спершу він розповів про те, що було зроблено за часів Ющенка. Розмовляв: Тарас ФЕДЮК (часопис "Сучасність")

Вони працюють програмістами, вчителями, перекладачами, масажистами, операторами комп'ютерного набору... Вчаться в університетах. Дехто з них незрячий від народження. Інші - внаслідок родової травми. Хтось втратив зір вже під час життя. Є й слабозорі. Всіх їх єднає бажання жити на повну. Жити, як усі інші. Бути корисними суспільству. Не замикатися "поміж своїми". Місток між незрячими і зрячими налагоджував: Євген ЛАКІНСЬКИЙ

Одного сонячного дня з'являється симпатичний молодий чоловік із чорним густим волоссям і смуглявою шкірою. І погляди зустрічаються. І за півроку львів’янка одружується, а ще за рік вони разом везуть коляску. І в дитини - блакитні галицькі очі і гарне темне волосся. Записав: Євген ЛАКІНСЬКИЙ