У час, коли на громадян України тиснуть складне теперішнє і невизначене майбутнє, аналізувати минуле комусь може здатися геть позбавленим сенсу. Але це не зовсім так. Спроба зрозуміти, як ми опинилися в цій точці, важлива як сама по собі, так і для кращого розуміння механіки війни й стратегії як таких. Багатогранність і комплексність таких явищ, як війна і стратегія, постійно вимагають покращення розуміння причинно-наслідкових зв’язків.

Розкладаємо війну на виснаження на ключові вузли й пояснюємо, чому поточний курс веде до програшу. Поговоримо про ефективну мобілізацію і навчальний конвеєр, відновлення підрозділів і ротацію, медичну евакуацію, адаптацію до технологічної війни та логістику. Схоже, що український Генштаб або не здатний адаптуватися до швидкого циклу доктринальних змін (раз на пів року), або не має спроможності впливати на впровадження рішень. В Україні є острівки блискучих інновацій, але немає системи їх масштабування на все військо.

П’ять графіків показують чотири роки великої війни: 74 768 повітряних тривог, еволюцію атак дронів і ракет, ефективність ППО, зміну втрат техніки РФ, темпи окупації та оцінки втрат росіян станом на лютий 2026 року.Дані на графіках охоплюють період від 24 лютого 2022 року до 30 січня 2026 року.

У великому інтерв'ю LB.ua Павло Паліса (заступник голови ОПУ, екскомандир 93-ї ОМБр) та Ігор Оболєнський (комкор «Хартії») дають чіткий зріз реального стану війни. Досвідчені бойові командири проаналізували причини стратегічної кризи на фронті, ефективність мобілізації та здатність ворога масштабувати виробництво зброї. Texty.org.ua виокремили головне з розмови.

Частка вбитих у втратах РФ зросла до 56%. Однією з ключових характеристик у війні на виснаження є співвідношення вбитих і поранених. Це співвідношення визначає, яка частина військових зможе повернутися на поле бою, а яку доведеться замінити, як швидко вичерпуються людські резерви та скільки людей необхідно мобілізовувати в кожний цикл для підтримання темпів бойових дій.

Україна не програє дронову війну тактично. Українські підрозділи щодня знищують FPV-дронами величезну кількість ворожої піхоти. Але Україна програє операційно й стратегічно, бо ніколи не визначала контроль глибини як мету. Ніхто не відповідає за те, чи безпечний український рух за 40 км від кілзони і чи небезпечний російський.

Попри внутрішні проблеми та зупинку основної маси американської допомоги, українська армія своє головне завдання цього року виконала: фронт не посипався і Росія нічого суттєвого не захопила.

Для керування наземними роботизованими комплексами (НРК) не обов’язково бути в зоні бойових дій. Як це можливо? У чому різниця між БпЛА та НРК? Які саме фахівці потрібні для цього напряму? Чи може ветеран після тяжких поранень долучитися до таких місій і отримувати гроші? Про це та інше розповідає керівник підрозділу наземних роботизованих комплексів 2-го корпусу НГУ «Хартія» з позивним Математик.

Одним із болючих питань фронту є утримання еспешок — спостережних пунктів на відстані від основних позицій. Щоб дістатися до них, доводиться долати кілометри під ворожими обстрілами, а потім проводити в норах тижні й місяці. Постачати СП припасами важко, а вивозити поранених звідти вкрай небезпечно. Із розвитком безпілотних систем утримання еспешок стало недоцільним, вважають деякі українські військовослужбовці.

Росіяни прицільно знищують залізничну інфраструктуру країни. Ми проаналізували удари по Укрзалізниці в серпні — листопаді 2025 року. Вибивають усе — від депо до локомотивів. План ворога очевидний.