Бійці 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого залучили свій важкий безпілотник до порятунку з передової кота та собаки.

«Були на позиції, коли надійшов наказ забрати пораненого з позивним Старий, — згадує Шустрий, боєць 1-го механізованого батальйону 63-ї бригади ЗСУ. — Він недалеко був, приблизно за кілометр. Мав відкритий перелом ноги. Треба було вивезти його на візку. Але коли я до нього наблизився, прилетіли ворожі дрони, довелося розділитися. Я дістав поранення. У мене паніка — до точки евакуації кілометрів 12. І тут передають по рації: «По вас приїде “коробочка”». Подумав, це якийсь броньовик…». Але це був не броньовик. Приїхав наземний роботизований комплекс «Терміт».

Бійці 128-ї окремої важкої механізованої бригади "Дике поле" допомогли провести евакуацію кам’яних баб, які були експонатами історико-краєзнавчого музею Новомиколаївки в Запорізькій області.

У Кропивницькому рятувальники евакуювали тварин з притулку "БІМ", який затопило через суттєве підвищення рівня води у річці. У ньому перебували кілька сотень чотирилапих.

На Харківщині наземний дрон евакуював військового з Вовчанська, який провів на позиції 275 днів.

Для керування наземними роботизованими комплексами (НРК) не обов’язково бути в зоні бойових дій. Як це можливо? У чому різниця між БпЛА та НРК? Які саме фахівці потрібні для цього напряму? Чи може ветеран після тяжких поранень долучитися до таких місій і отримувати гроші? Про це та інше розповідає керівник підрозділу наземних роботизованих комплексів 2-го корпусу НГУ «Хартія» з позивним Математик.

В’ячеслав Ільченко часто їздить на Куп’янщину і в сусідні райони — евакуйовує цивільних. Розмиті дороги, на яких застрягає його розхитаний бус на ймення «Незламна», села, яких не стало, люди, щирі, розгублені, усміхнені, зі сльозами на очах, яких він і його напарниця Юля переконують виїхати або які самі просять їх про допомогу. Куп’янщина у військовому зрізі сьогодні така: умовна зона на 6–10 кілометрів у кожен бік, яка контролюється дронами. Піхотинці на позиціях, а за 6–8 кілометрів від них розставлені точки дронщиків. Їхнє завдання — берегти піхоту, вбивати росіян, поки вони не підійшли до нори.

Останніми тижнями з Гуляйполя Запорізької області почали масово виїжджати люди: інтенсивність обстрілів посилилась і в місто почали залітати FPV-дрони.

Видання The New York Times у великому матеріалі журналіста, письменника та лауреата Пулітцерівської премії Кріса Чіверса розповідає історію порятунку та евакуації 40-річного піхотинця 13-ї бригади НГУ «Хартія» Олександра на псевдо «Шатай». Олександра поранило в ногу внаслідок скиду з ворожого дрону в «сірій» зоні на Харківщині, йому довелося п’ять годин повзти до найближчих позицій. На допомогу дезорієнтованому через поранення та крововтрату бійцю прийшли пілоти БпЛА «Каспер» і «Аферист». Через колонку, прикріплену до «Мавіка», вони давали йому команди, ведучи до позицій побратимів.Після того як «Шатай» дістався туди й отримав першу медичну допомогу, його евакуював наземний роботизований комплекс (НРК). Й за 99 годин після отримання поранення він нарешті опинився в стабілізаційному пункті. Матеріал детально аналізує сьогоднішні реалії війни. Рівень проникнення та використання дронових технологій та поява так званих «кілзон» призвели до радикальної зміни звичних практик евакуації поранених. На заміну традиційним пікапам та броньованим авто прийшли НРК — єдиний засіб, що має шанси залишитися неураженим та врятувати бійцю життя.

Під час звільнення та зачистки села Кучерів Яр на Добропільському напрямку, українські десантники взяти в полон 50 окупантів. Також бійцям ЗСУ вдалося знайти та евакуювати в безпечне місце місцевих цивільних.