В Україні ж політики щодо повернення діаспори немає взагалі. Лія Шемтов приїхала до Ізраїлю з Чернівців 18-літньою дівчиною у 1980-му році. Наступного року вийшла заміж, а ще через рік народила першу дитину. Нині Лія, вже колишній віце-мер єврейської, верхньої частини Назарету (Нацерет-Ілліт) – депутат ізраїльського Кнесету від партії «Наш дім – Ізраїль». Такий соціальний ліфт для колишніх емігрантів можливий далеко не в кожній країні. У чому феномен політики повернення євреїв на Святу Землю? До Ізраїлю їздив: Роман Кабачій

У випадку із Грузією важко визначитись, в якому місці речення ставити українське «попри». Можна сказати: попри нещодавну війну, країна має добрі темпи економічного зростання. А можна: попри реформи, тут все ще безліч безробітних і кожен п’ятий живе за межею бідності. Втім, на відміну від України, Грузія сьогодні – це країна, яка успішно переступила через багато пережитків минулого. А тепер, експериментуючи, шукає своє місце на мапі світу. Олексій НАБОЖНЯК, спеціально для Texty.org.ua

14 травня 2016 року розпочався демонтаж дорожного покриття від на головній столичній вулиці - Хрещатику. Роботи, що відбуваються на ділянці від Майдану Незалежності до Бесарабської площі, мають на меті відновлення історичного потічка, що колись проходив цією територією, та створення зеленої рекреаційної зони "Хрещата долина". Цей амбіційний проект став можливим після успішного відновлення річки Либеді, яка з каналізаційного колектора перетворилася на окрасу Києва та улюблене місце киян та гостей столиці. Фантастика? Маячня? Насправді ні. Все це могло б відбуватися в реальності, якби у наведеному вище абзаці слово "Київ" замінити на "Сеул".

Хтось з українців порадив: "напиши про те, що ти добре знаєш - про життя заробітчан у Канаді". Я здивувався, адже про заробітчан майже нічого не знаю. Натомість, багато знаю про іммігрантів, дещо про біженців. У Канаді, на відміну від, скажімо, Португалії є чітка і зрозуміла система імміграції. Іммігранти, біженці і заробітчани - три різні категорії. Через незнання різниці поміж ними, чимало народу стає жертвами аферистів. Інструкція від Євгена Лакінського, Квебек

Одного разу вранці, з вікна свого кабінету я побачив кілька корів, які паслися навпроти. Тисячі людей заробляють собі на життя приготуванням страв на тротуарах та вулицях. При цьому вони проявляли повну байдужість до правил дорожнього руху, санітарних норм та інших вимог. У результаті сміття, бруд, безлад і сморід від гниючих залишків їжі перетворили багато частин міста в нетрі. Нам довелося наполегливо попрацювати, щоб позбутися сміття, шуму, грубості та змусити людей бути ввічливими і уважними один до одного. Згадує: Лі Куан Ю

Наступної неділі у Франції відбудуться президентські вибори. Але не залежно від того хто переможе проблеми країни настільки глибокі, що прізвище президента мало, що змінює. Що буде, коли слава більше не сяє, а національна ідентичність слабшає. Якщо основи Франції — єдина культура та спільний спадок — розпадаються? Середній клас у Франції, переслідує «відчуття неминучого зникнення». Зарплати не зростають достатньо швидко з 1980-их; соціальні ліфти не працюють; безробіття зростає, руйнуючи життя людей, позбавлених підтримки родини; придбати нерухомість неможливо; перспективи забезпеченої старості зникають із року в рік. «Чи можна врятувати Францію?» стаття Мішеля Ґурфінкеля з'явилась в травні 2007 року в журналі «Commentary». Автор присвятив її виборам Президента Франції, які відбувались того ж року, але поставлене в ній питання та охоплене коло проблем актуальні і сьогодні. Переклад і адаптація: Comentaries, учасник спільноти ТЕКСТІВ

Енріке Пеньялоса - колумбійський політик, громадський діяч, прихильник руху Новий Урбанізм. Був мером столиці Колумбії м. Богота з 1998 до 2001 р. (між двома строками Антанаса Мокаса, який був його союзником) На цій посаді Пеньялоса зміг провести радикальні реформи, які в буквальному сенсі слова змінили обличчя міста. Пеньялоса є одним з найкращих у світі фахівців з організації міської інфраструктури. 22 березня він читав лекцію в Києві, а "Тексти" вели конспект. Енріке Пеньялоса, лекція «Шлях до міста, в якому ми хочемо жити»