У чернігівських магазинах з вивіскою «Куликівські ковбаси» (власник торгової марки Віктор Труш, фермер з Куликівки) більше немає «московської» ковбаси. Сирокопчена «московська» тепер – «Столична» по 341 грн за кілограм, а варено-копчена (напівкопчена) «московська» стала «Чернігівською» по 208,5 грн за кг. Сир «Російський» став «Сметанковим» (308 грн за кг).До речі, як писали раніше ТЕКСТИ, сир «Російський» насправді зовсім не російський – це швейцарський «Тильзітер» з долини Ементаль.

– Хата, в якій я прожив сорок років, згоріла, влучив снаряд, - розповідає 63-річний мешканець Чернігова Василь Примаченко. - А туалет, у якому довелося місяць жити, стоїть і досі у дворі у провулку Радіщева на Бобровиці (мікрорайон Чернігова). Зараз він живе у кімнатці в колишньому дитсадку в центрі Чернігова.

Власник підприємства "Сівертранс" Віктор Вікторовський на другий день війни віддав машини в користування, коли стало зрозуміло, що місцеві морги не справляються й тіла загиблих ніде зберігати. Три фури два місяці стояли на вулиці Пирогова, ще одна — біля другої міської лікарні в Чернігові.

Гарячі обіди з волонтерської польової кухні дають змогу вижити тисячам мешканців обстріляних будинків у Чернігові, які досі стоять без води, електрики та газу. Про відновлення цих будівель і комунікацій поки що не йдеться, засобів до існування в багатьох, хто там живе, немає, а у квартирах масово орудують злодії.Червневий полудень. Неподалік магазину "АТБ" у чернігівському мікрорайоні Музикалка зібрався натовп. Люди прийшли з розбомбленого будинку, що на вулиці Мазепи, 56. Чекають на приїзд польової кухні з безплатними обідами. У кожного в цій черзі своя сумна історія. Люди діляться, їм боляче.

Одразу після зняття облоги міста чернігівський пологовий будинок почав приймати пацієнток у стаціонар і до гінекологічного відділення. А пологи тут приймали навіть під час найбільших обстрілів. У бомбосховищах.Удень п’ятого квітня в усьому місті знову не було світла. Ведуться відновлювальні роботи, чернігівці все розуміють. Головне, що ворог не бомбить, а це – потерпимо.

30 березня в мами був ювілей, тато готував подарунок: настільний теніс на дачі. В Ясногородці. Не склалося, цього року найкращим подарунком став дзвінок з незнайомого номера – телефонувала Люда, мамина подруга з Чернігова, яка вже 17 днів не виходила на зв’язок. У Люди немає електрики й води, вона позичила мобільний у сусідки, бо ж ювілей, треба привітати.

Чернігів залишався в облозі майже місяць. Автомобільне сполучення відновилося вранці в понеділок, 4 квітня. Після підриву мосту через Десну виїхати з міста було практично неможливо.Олена Гобанова з родиною мешкає у багатоповерхівці у мікрорайоні Масани. Вони – серед тих, хто під час війни залишився вдома. Нижче – її розповідь про життя і побут в умовах відсутньої інфраструктури, обстрілів і облоги.

Захисники України ліквідували ворожий комплекс РЕР "Торн" та командно-спостережний пункт БТГр неподалік Чернігова.

Чернігів 19 днів обстрілюють з усіх видів зброї. Летять "Гради", "Смерчі", "Іскандери". Третього березня на місто скинули вісім авіабомб, які зруйнували два житлових будинки.Відтоді обстрілів щодня більше. Вже понад десять днів місто без електроенергії, води та газу. Війна – це холод, голод, кров, гівно і трупи. Дерев'яні труни та спільні могили.

Чернігівський міський голова Владислав Атрошенко закликав містян приготуватися до вуличних боїв із окупантами.