20% звернень до рекрутнигових центрів надходять від українських жінок.Про це розповів представник Міноборони з питань рекрутингу Олексій Бежевець, передає Цензор.НЕТ.

Який він, хороший командир? Ми знайшли такого, побували в розташуванні підрозділу і розпитали в ротного та його бійців, що робить їхню службу легшою, а підрозділ результативним.Андрій Скібін — лейтенант нової генерації. Його батько і брат також були у війську. Почавши у 2019-му зі строкової служби, він став пілотом БПЛА. Під час великої війни працював на “Мавіках”-бомберах, став одним із найрезультативніших пілотів дронів.

У редакцію на умовах анонімності звернувся військовий психолог однієї з бригад ЗСУ. За його словами, командування деяких військових частин влаштовує на відносно безпечну посаду військового психолога своїх родичів чи знайомих. Цьому сприяє можливість пройти відповідні швидкі курси, не маючи профільної освіти. Як наслідок — бійці, які потребують психологічної допомоги, отримують ще більші проблеми. Міноборони намагається вирішити цю проблему. З’ясовуємо, що можна зробити ще.

Чому на передових позиціях насправді воює набагато менше людей, ніж має бути? Що таке “відстійники” і “мазані” підрозділи? Як варто готувати бійців та відбирати для служби на різних ділянках? Міркуваннями про це з нами поділився сапер, який служить із перших днів війни і бував на різних ділянках фронту. Це дає підстави йому робити узагальнення про ключові проблеми у війську. Звання нашого співрозмовника — сержант, до війни викладав математику.

Texty.org.ua продовжують публікацію фрагментів майбутньої книжки “Усе на три літери” бійця ЗСУ і журналіста Дмитра Крапивенка. У цьому розділі йдеться про те, як вживається нецензурна лексика різними людьми в різних родах військ, хто в армії не матюкається взагалі та в чому різниця у вживанні матюків між українцями і росіянами.Попередні розділи можна прочитати тут.

Цей текст я написав після того, як втратив одного зі своїх бійців. Одного з тих, хто був моєю «гвардією», надійним тилом і підтримкою. На кого міг покластися в будь-якій ситуації. І коли доходило до того, що «комбат іде на нуль і, можливо, трошки на зачистку», вони йшли зі мною. Не за мною, а зі мною. Як друзі і як команда. Це був один із тих, хто був моїм особистим командирським резервом. Хоч він був у взводі звʼязку, але мав усі скіли: розвідника, звʼязківця, водія, кулеметника, механіка, оператора БПЛА.

“У новинах, твітерах та телеграмах демонізують ТЦК, процес мобілізації та армію, — пише у соцмережі Х киянин, боєць батальйону “Вовки Да Вінчі” з позивним “Сокіл”. — Спробую поділитись своїм суб’єктивним особистим досвідом, щоб трохи розказати, що і як відбувається на практиці”. З дозволу автора передруковуємо його допис, не вказуємо його ім’я та прізвище з міркувань безпеки.

Вибух лунає зненацька. Я падаю на лісову підстилку й притискаюся до мокрої весняної землі, що смердить дощовими черв’яками. Руки на шиї, п’яти разом.Любомир, кремезний чоловік у військовій формі, усміхається: ми зачепили його розтяжку, підірвавши світлошумову гранату. «Ви всі трьохсоті», — заявляє він, використовуючи армійський код для поранених. Ми всі були поранені, поки намагалися витягнути наших поранених товаришів після мінометного обстрілу.

Військовий Артур не може отримати виплати за поранення. Іншій військовослужбовиці випалили вени внаслідок неправильного лікування. В обох однаковий діагноз — легка черепно-мозкова травма, або ж струс мозку, який у народі називають контузією. Це “автограф війни” і, вочевидь, найпоширеніша травма серед військових, однак через хаос із назвами військові не можуть отримати належне лікування та виплати. З’ясовуємо чому.

Публікуємо конспект обговорення соціологічного опитування, яке на замовлення Texty.org.ua провела агенція Info Sapiens. У дискусії взяли участь Владислав Грезєв, CEO рекрутингової агенції Lobby X, Віталій Дейнега, колишній заступник міністра оборони України, дослідниця агенції Info Sapiens Анастасія Шуренкова.