Мало кому подобається, коли командири спілкуються з тобою матюками. І нікому не подобаються накази копати від паркана до обіду, особливо тим, хто пройшов «курси виживання» на нулі. Совкові підходи — повсюдне явище в армійських навчальних центрах. Проте бувають винятки. У чому відмінність «державних» навчальних центрів від умовно «приватних», які створили наближені до армії волонтерські проєкти на кшталт Victory Drones? Про це з власного досвіду розповідає один із читачів Texty.org.ua, який служить у бойовій бригаді, що тримає ділянку фронту.Звісно, йдеться про суб’єктивні враження, зазначає наш дописувач. Далі пряма мова бійця.

Одним із болючих питань фронту є утримання еспешок — спостережних пунктів на відстані від основних позицій. Щоб дістатися до них, доводиться долати кілометри під ворожими обстрілами, а потім проводити в норах тижні й місяці. Постачати СП припасами важко, а вивозити поранених звідти вкрай небезпечно. Із розвитком безпілотних систем утримання еспешок стало недоцільним, вважають деякі українські військовослужбовці.

Військовий-доброволець з бекграундом аналітика в цивільному житті та дописувач Texty.org.ua поділився своїм відгуком на статтю "Як військові ставляться до Сирського? Вони ненавидять систему брехні й залякування, створену ним"."Совок" в армії був і при головнокомандувачі Залужному, пояснює наш автор. Але тоді у війську було багато мотивованих добровольців, які компенсували його і забезпечували інший рівень рішень і спілкування у своїх підрозділах. При Сирському "компенсаторів" майже не залишилося, тому "совок" розквітнув.

Після того як призначені Сирським комбриги розставили своїх людей на посади командирів батальйонів, а ті — своїх командирів рот, вимальовується зовсім сумна картина. Принаймні в піхоті.

Українці воюють проти росіян якістю та індивідуальною мотивацією. Кількістю не вийде: нас значно менше. Якщо командир підрозділу чи побратими руйнують мотивацію, боєць шукатиме можливість перейти туди, де так не роблять. Переведення, які раніше нагадували карколомний квест і тривали місяцями, тепер спростили: з’явилася відповідна функція в застосунку «Армія+». Однак не минуло й року, як уряд знову запроваджує зміни, які разом із позитивом несуть і певну шкоду бійцям, а також створюють можливості для свавілля окремих командирів. Про ці зміни розповідає Олексій Ткаченко, військовослужбовець ЗСУ з 2022 року.

Сучасна війна змінила характер бойових поранень: ключова причина загибелі — масивна кровотеча з великих артерій. До 80% поранених потребує невідкладних операцій.Костянтин Гуменюк, полковник медичної служби, головний хірург ЗСУ, розповідає про найпоширеніші бойові травми, малоінвазивні операції, використання сучасних технологій і про те, як складність евакуації впливає на статистику ампутацій.

На публікацію Texty.org.ua про те, як можна залучати добровольців з-за кордону до Збройних сил України відгукнувся один з наших дописувачів, який служить в армії з лютого 2022 року.Кумівство, «совок» в управлінні та ігнор фаху іноземців (артилерія, БПЛА) зводять їхню мотивацію нанівець, вважає автор. І пропонує рішення: дати іноземцям можливість отримувати посади командирів середньої ланки, максимально використовувати їхній бойовий досвід у різних сферах (у тому числі залучати як інструкторів), забезпечити мовну інтеграцію й спростити легалізацію та можливість отримання громадянства для охочих.Нижче публікуємо його спостереження та пропозиції.

Тиждень тому Texty.org.ua опублікували колонку військової кореспондентки Анни Калюжної «Штурмовий полк Х і далі вбиває своїх людей». Чому масштабування штурмових військ — катастрофа». Через дві години після публікації авторці зателефонував керівник управління штурмових підрозділів ЗСУ, командир 33-го окремого штурмового полку Валентин Манько, який не погоджувався з викладеними аргументами.Нижче публікуємо нашу розмову, у якій ми запитали в командира про застосування сили і ям у підрозділах, про те, навіщо в штурмовиків забирають телефони та яку роль у полку відіграє Сергій Коротких, або Боцман, якого пов’язували з неонацистськими організаціями РФ. Також подискутували, які підрозділи треба поповнювати в першу чергу.

Наявні штурмові підрозділи звільняють у середньому по кілька сіл за місяць протягом останніх пів року. Але це відбувається в результаті застосування невиправдано суворих методів примусу й ціною незрівнянно більших втрат порівняно з бригадами Сухопутних військ, а також завдяки тому, що ці підрозділи отримують у рази, а іноді в десятки разів більше поповнення, ніж середньостатистична бригада Сил оборони.

Ветеран Гліб Бітюков в блозі на УП пише про те, що українська армія розрослася, але фундаментом цієї велетенської надбудови є простий солдат в окопі. Texty.org.ua передруковують колонку автора у повному обсязі.