Трамп розпочав мафіозну боротьбу за світову владу. Але нові правила не підходять США, — The Economist
Дональд Трамп просуває новий світовий порядок. Він грунтується на підході «хто сильніший, той і правий», коли великі держави укладають угоди та залякують малі. Про це пише The Economist. Нижче дещо скорочений переклад статті від Texty.org.ua.
Розрив порядку, що склався після 1945 року, набирає обертів. В ООН цього тижня Америка стала на бік Росії та Північної Кореї проти України та Європи. Ймовірний новий канцлер Німеччини Фрідріх Мерц попереджає, що до червня НАТО може померти.
Наближається світ «хто сильніший, той і правий», в якому великі держави укладають угоди і залякують малі. Команда Трампа стверджує, що її домовленості принесуть мир і що США перетворять свій статус наддержави на прибуток. Натомість це зробить світ небезпечнішим, а Америку слабшою і біднішою.
Американський підхід у стилі Дона Корлеоне був продемонстрований в Україні
Американський підхід у стилі Дона Корлеоне був продемонстрований в Україні. Спочатку вимагаючи 500 мільярдів доларів, американські чиновники погодилися на туманну угоду про спільний державний фонд для розробки українських корисних копалин. Невідомо, чи запропонують США гарантії безпеки натомість.
Адміністрація Трампа — це вир ідей та роздутих его, але її члени сходяться в одному: в рамках правил і союзів, що склалися після 1945 року, американці були втягнуті в несправедливу торгівлю і платили за іноземні війни. Трамп вважає, що може ефективніше відстоювати національні інтереси за допомогою гіперактивних операцій. Усе, що можна захопити: територія, технології, корисні копалини тощо.
Нова система має нову ієрархію. США — номер один. Далі йдуть країни з ресурсами для продажу та не обмеженими демократією лідерами
«Все моє життя — це угоди», — пояснив він 24 лютого після переговорів щодо України з президентом Франції Еммануелем Макроном. Довірені особи Трампа з бізнес-навичками, такі як Стів Віткофф, літають між столицями, щоб вивчити можливості укладання угод, які пов'язують цілі — від визнання Саудівською Аравією Ізраїлю до реабілітації Кремля.
Ця нова система має нову ієрархію. США — номер один. Далі йдуть країни з ресурсами для продажу та лідерами, які не обмежені демократією й погрожують іншим. Володимир Путін хоче відновити Росію як велику імперську державу. Мухаммед бін Салман хоче модернізувати Близький Схід і дати відсіч Ірану. Сі Цзіньпін є одночасно переконаним комуністом і націоналістом, який хоче створити світ, придатний для сильного Китаю. На третьому місці — союзники Америки, залежність і лояльність яких розглядається як слабкість, яку можна використати.
Кордон України може бути встановлений рукостисканням Трампа і Путіна
Територія є предметом переговорів, що руйнує правила, встановлені після 1945 року. Кордон України може бути встановлений рукостисканням Трампа і Путіна. Кордони Ізраїлю, Лівану та Сирії були розмиті 17 місяцями війни. Деяким зовнішнім силам це байдуже. Проте Трамп поклав око на Газу, а також на Гренландію, і на будь-яких китайсько-американських переговорах Сі теж може зробити ставку на територію, наприклад, запропонувавши обмежити експорт в обмін на поступки щодо Тайваню, Південно-Китайського моря або Гімалаїв.
Економіні торги передбачають злиття державної влади та бізнесу
Торги щодо економіки виходять далеко за межі тарифів і передбачають злиття державної влади та бізнесу. Це свідчить про відхід від ідеї, що торгівля найкраще регулюється нейтральними правилами. Двосторонні дискусії між США і Росією, Саудівською Аравією, керівниками Тайваню і України стосуються видобутку нафти, будівельних контрактів, санкцій, заводів Intel, використання супутникового сервісу Starlink Ілона Маска і турніру з гольфу в пустелі.
Нові ділки стверджують, що їхній підхід принесе користь усьому світу. Трамп запевняє, що це також в інтересах Америки. Чи праві вони? І Трамп, і лідери країн глобального Півдня мають рацію, кажучи, що порядок, встановлений після 1945 року, занепав. Коли дипломатія стагнує, нетрадиційні ідеї можуть спрацювати — згадаймо Авраамові угоди між Ізраїлем і деякими арабськими країнами.
Трамп розглядає владу як особисту, а не закріплену американськими інституціями
Але від них до використання укладання угод як організаційного принципу — стрибок. Складність тут надзвичайна: Саудівська Аравія хоче оборонної угоди для стримування Ірану, яку Америка може надати, якщо визнає Ізраїль. Але для цього потрібно, щоб Ізраїль і палестинці підтримали майбутнє на основі принципу двох держав, який Трамп відкинув у своєму плані встановлення миру в Газі. Росія хоче зняття нафтових санкцій, але це може скоротити доходи Саудівської Аравії і збільшити рахунки Індії. І так далі. Тим часом, коли кордони стають спірними, починаються війни. Навіть такі гіганти, як Індія, можуть почуватися невпевнено. Оскільки Трамп розглядає владу як особисту, а не закріплену американськими інституціями, йому може бути важко переконати своїх колег у тому, що угоди залишаться в силі.
Від нового порядку постраждає весь світ
Тому постраждає весь світ. Але Трамп не усвідомлює, що постраждає і Америка. Її глобальна роль наклала на неї військовий тягар і відкритість до торгівлі, що завдало шкоди деяким американським галузям. Проте вигоди були набагато більшими. Торгівля приносить користь споживачам і галузям-імпортерам. Будучи серцем доларової фінансової системи, Америка заощаджує понад $100 млрд на рік на відсоткових векселях і дозволяє їй мати високий бюджетний дефіцит. Закордонний бізнес американських фірм коштує $16 трлн. Ці фірми процвітають за кордоном завдяки досить передбачуваним і неупередженим глобальним правилам торгівлі, а не завдяки хабарництву і тимчасовим особливим привілеям — етосу, який набагато більше підходить китайським і російським фірмам.
Трамп каже про «прекрасний океан, який розділяє нас». Однак зараз війни охоплюють космос і кіберпростір
Трамп вважає, що США можуть частково або повністю відмовитися від Європи і, можливо, від своїх азійських союзників. Він каже, що у Штатів є «прекрасний океан, який розділяє нас». Однак зараз війни охоплюють космос і кіберпростір, тому фізична відстань забезпечує ще менший захист, ніж у 1941 році, коли напад Японії на Перл-Харбор поклав край американському ізоляціонізму. Ба більше, коли Америка хоче продемонструвати жорстку силу або захистити батьківщину, вона залежить від допомоги союзників — від авіабази Рамштайн у Німеччині та сигнальної станції Пайн-Геп в Австралії до системи відстеження ракет в канадській Арктиці. У світі Трампа Америка може більше не мати до них вільного доступу.
У небезпечний час друзі, довіра і правила коштують більше, ніж швидкі гроші
Прихильники укладання угод припускають, що США можуть отримати бажане, торгуючись. Проте, оскільки Трамп експлуатує десятиліттями сформовану залежність, американські важелі впливу швидко зменшуватимуться. Відчуваючи зраду, союзники в Європі і за її межами звертатимуться один до одного за захистом. Якщо хаос пошириться, Америці доведеться мати справу з новими загрозами, навіть якщо у неї буде менше інструментів: подумайте про азійську гонку ядерних озброєнь в системі зі слабкими американськими альянсами і слабшим або зруйнованим контролем над озброєннями. У небезпечний час друзі, довіра і правила коштують більше, ніж швидкі гроші. Конгрес, фінансові ринки або виборці ще можуть переконати Трампа відступити. Але світ вже почав готуватися до епохи беззаконня.
