Що ж саме й чому відбувається у США? Історичний та сучасний контекст

Пояснює для нас доцент університету Північної Кароліни, українець Василь Тарас. Передруковуємо з дозволу автора.

Для тих, хто раптом пропустив – якщо такі ще є:

Результат насильницького протесту трампістів – четверо загиблих. Звинувачують Трампа

А також:

Натовп прихильників Трампа (на кілька годин) зірвав засідання парламенту, яке мало затвердити перемогу Байдена. Багато фото

ТО ЩО Ж ВІДБУВАЄТЬСЯ В США?

Довго, але тут справді багато нюансів, двома абзацами не поясниш.

Треба розуміти, що в США люди голосують не за президента, а за представників у Виборчу колегію (electoral college). А вже ці представники вибирають президента, і потім триває багатоступеневе затвердження результатів.

Але про все за порядком, щоб ви розуміли контекст і причини сьогоднішніх подій, і можливо, навіть могли спрогнозувати наслідки.

Отже, складність виборчого процесу, закладена в Конституцію 1789 року, була продиктована трьома важливими моментами на той час:

НЕОБІЗНАНІСТЬ: У 1789 було побоювання, що люди неосвічені і необізнані. Газети тоді не доходили до провінцій, радіо не було, і люди, зрозуміло, не мали достатньо інформації, щоб прийняти обдумане рішення, вибираючи президента. Тому давати право вибору "посполитим" на місцях було лячно. Натомість було вирішено, що люди на місцях вибиратимуть представників від своєї держави, найбільш достойних і освічених з-поміж себе, які вже, будучи обізнаними в політиці, виберуть кандидата в президенти. Логіка була приблизно така сама, як сьогодні в Україні дехто пропонує забрати право голосу в бабусь, що проголосують за гречку, чи в зелеботів, зазомбованих телевізором, чи в порохоботів, зазомбованих "печеньками Нуланд", чи жителів "днр-ів", які під нагайкою Кремля. Точно така сама недовіра була і тоді, і щоб уникнути проблем із вибором необізнаних громадян, кожна громада лише вибирала, хто від її імені розбереться з кандидатами і віддасть голос на виборах.

РІВНІ ПРАВА ШТАТІВ: Кожен із 13 штатів, які заснували США, боялися не втратити владу. Хто не в курсі, слово «state» не означає «область» чи «округ», а означає «держава». США є союзом держав, кожна зі своїм виборним парламентом, керівником, судами і силовими структурами. Союзні Держави Америки є дослівним перекладом назви країни, а не якісь «сполучені» «штати», як це чомусь переклали українською. Так от, менші держави-засновники боялися втратити вплив і сумнівалися щодо вступу в Союз. Щоб переконати їх долучитися, в Конституцію було вписано кілька гарантій їхньої рівноправності, а саме: кожна держава отримувала два сенатори, незалежно від розміру. Друге – навіть найменші держави здобували гарантовану мінімальну кількість отих представників (три) в Виборчу колегію при виборі президента. Більші держави мали більше, але і навіть найменші мали суттєву кількість.

РАБСТВО: Частина держав, що створювали Союз, були рабовласницькими. Приміром, у Джорджії чи Вірджинії тоді було більше рабів, ніж вільних людей. З одного боку, ці держави хотіли, щоб їх все населення враховувалося при виборі Конгресу і президента, а з іншого – їм дуже не хотілося, щоб раби мали голос на виборах. Тому тут теж була підтримка ідеї виборів через представників, а не напряму. За кожного раба рабовласницькі держави здобували 3/5 голосу за представника громади. Таким чином вони, завдяки великій кількості рабів, діставали право призначити більше представників у Виборчу колегію, але водночас могли зовсім не брати до уваги вподобання рабів.

Важливо також, що головним лейтмотивом створення США був відхід від тиранії монархії, і постало завдання мати сильного президента, але не занадто сильні партії чи групи впливу. Тому, приміром, ввели інститут віцепрезиденства, і, попервах віцепрезидентом був представник партії, що програла. Для балансу. Він же, віцепрезидент, був президентом Сенату, знову ж для стримання і балансу влади президента. І ще кілька таких запобіжників у процесі, про які більше нижче.

І от минуло понад 200 років, є телебачення, газети, фейсбуки і твіттери, всі обізнані аж занадто, рабство скасували, населення деяких штатів, як-от Каліфорнії, зросло до десятків мільйонів, тоді як інші, наприклад Вайомінг, мають лише кількасот тисяч, віцепрезидент тепер із партії переможця виборів, а не противників … але старі правила лишилися в силі.

Так, кількість голосів за депутатів Палати представників (нижня палата Конгресу) пропорційна до населення штату, але в Сенаті (верхній палаті Конгресу) Вайомінг і надалі має два сенатори, як і Каліфорнія. А при виборі президента Вайомінг має свої гарантовані три електоральні голоси, хоч за такого населення мав би мати менше одного.

Через те під час виборів президента одна людина з Вайомінгу важить у 4,5 разів більше, ніж один каліфорнієць, а в виборі сенаторів у 82 рази!

Понад те, при виборі президента майже всі (окрім двох) штатів мають систему «переможець забирає все». Тобто, якщо кандидат набрав 50%+1 голос, він забирає всі електоральні голоси штату. Тому, щоб стати президентом, треба не дістати підтримку більшої кількість громадян, а виграти найбільшу кількість штатів, грубо кажучи.

Так, приміром, Гор набрав більше голосів громадян, але Буш виграв більше штатів і став президентом. Так само Гілларі набрала на три мільйони більше голосів громадян по країні, але Трамп виграв у більшості отих менших штатів, а тому отримав більше своїх представників у Виборчу колегію і став президентом.

І оскільки більшість у певних штатах завжди голосує за одну партію, то в більшості штатів навіть не треба проводити виборчу кампанію. Кампанюй, не кампанюй, але більшість у Вайомингу завжди проголосує за республіканців, а отже, віддасть їм усіх трьох своїх представників у Виборчу колегію, а в Нью-Йорку завжди більшість проголосує за демократів і віддасть їм усі свої 29 представників.

Тому реальна боротьба точиться всього у кількох штатах, де зазвичай голосують 50-50 і де тисяча-друга голосів громадян може визначити, кому підуть ВСІ електоральні голоси штату. І саме тому в свій час Буша вибрали фактично кілька сотень виборців Флориди, які дали йому мінімальну більшість у штаті, а отже, ВСІХ 29 представників у Виборчу колегію від штату. Такими 50-50 штатами є також Джорджія, Пн. Кароліна, Пенсильванія, Вісконсін, Флорида, залежно від ситуації ще два-три штати.

Отже, після такого довгого вступу про сам процес виборів загалом і те, як він відбувається цьогоріч:

Кандидати в президенти висувають свої кандидатури в різних штатах. У кожному окремо. І штат їм фактично каже: "Ми, як штат, маємо право відправити в Виборчу колегію таку-то кількість представників (від трьох у найменших штатах, до 55 в Каліфорнії). Якщо ти набереш найбільше голосів у нашому штаті, ми дамо тобі право призначити ВСІХ представників у Виборчу колегію від нашого штату".
Оскільки на практиці кожна партія може висунути лише одного кандидата (може і більше, але стратегічно логічно лише одного), то спершу партії проводять свої внутрішні вибори. Праймеріз. Первинні вибори. Перший тур. Десяток-два партійних членів борються за право бути представником партії. Повні вибори. Дебати. Виборчі дільниці. В деяких штатах голосують лише члени партії, яких мільйони, а в деяких – будь-хто. Підрахунок голосів.

Як відомо, в 2016 році, несподівано для всіх, Дональд Трамп здобув найбільше голосів від членів Республіканської партії і став її кандидатом у другому (головному) турі.

Незалежні кандидати можуть висуватися напряму в другий тур, але ми розуміємо, що на цьому етапі є лише два кандидати з реальними шансами. Цього разу проти Трампа ніхто з Республіканської партії не пішов, тому він автоматично потрапив у другий тур. Ромні щось намагався сказати, але його відразу призначили зрадником-комуністом. Раніше Маккейн як представник старої, справжньої Республіканської партії трохи пішов проти Трампа, і його теж записали в зрадники не лише партії, але мало не всієї країни. Трамп сказав, що він не любить людей, які потрапляють у полон (Маккейн відсидів кілька років у В’єтнамі), і цього було достатньо, щоб на Маккейна наклали анафему. Інші боялися пискнути, боючись Трампових твітів.

Після півторарічної епопеї з первинним виборами, виборчими кампаніями, нарешті настає другий, справжній тур. Основні загальнонаціональні вибори. Колись це був день виборів. Потім це став тиждень виборів. Зараз це місяць виборів, а то і майже два в деяких штатах. Голосувати протягом цього місяця можна як особисто на дільницях (вони реально відкрити тижнями), так і поштою.
Через Covid-19 цього разу багато штатів подовжили час виборів і спростили голосування поштою, щоб уникнути скупчень людей в останній день волевиявлення. Трамп одразу почав заявляти, що це робиться для фальсифікації. Нібито будуть пачками відсилати поштою бюлетені, не відстежиш. Трамп сам, до речі, останні рази голосував поштою. Також минулі рази були розслідування чесності голосування, ініційовані демократами, коли Гор і Гілларі набирали більше громадян – але всі розслідування показували, що ні, не було істотних порушень.
І от настав останній день виборів, і почали рахувати голоси. Важливо розуміти одну цікаву річ цього року. COVID-19. Останні дев'ять місяців Трамп запевняв, що ковід – це чи то брехня, чи то провокація «ворогів» проти нього, чи то щось зовсім нестрашне, дрібничка, яку він героїчно переміг. Трамп і Ко принципово відмовлялися носити маски (згадайте, як вся його когорта прийшла на перші дебати без масок), закликав на великі виборчі мітинги і хизувався натовпами, насміхаючись із Байдена, який носив маску й відмовився від проведення мітингів. У результаті в США маска стала політичним прапором. Прихильники Трампа її принципово не носять. А прибічники демократів готові бити тих, хто без маски. Трампістам начхати на ковід. А антитрампісти кричать «ми всі помремо, ховайтеся по домівках».

Це дуже важливо й ось чому:

Так-от, скінчився останній день виборів, і почали рахувати голоси. Спершу, зрозуміло, бюлетені з урн. Оскільки трампісти не боялися голосувати вживу, перші кілька годин Трамп впевнено лідирував у підрахунках. До речі, було смішно, як українські «аналітики» почали кричати або «я ж казав, що Трамп переможе», або «я ніколи й не казав, що Байден переможе». Ви знаєте, про кого я. Трамп, звісно, оголосив себе переможцем, і його прихильники почали святкувати.

Але порахувавши бюлетні з урн, взялися за бюлетні поштою. А оскільки демократи боялися йти на дільниці, більшість голосували саме таким чином. І отут Трампова перевага почала випаровуватися. Понад те, поштою мали порахувати всі бюлетні, відправлені до останнього дня, а отже, деякі бюлетні доходили і на день, і на два пізніше. Тому через день після виборів почав вигравати Байден, а через два стало зрозуміло, що Байден набирає на 7 млн голосів більше (81 проти 74 млн). Найбільший відрив за всю історію США, здається.

До того ж Байден виграв більше штатів і здобув право послати у Виборчу колегію 306 представників (проти Трампових 232).

Трамп, звісно, почав ставити результати під сумнів. Як так, надвечір я вигравав, але прийшла темна ніч, і все змінилося. Як так, за мене проголосували аж 74 мільйони, що на 11 мільйонів більше за 2016 рік, і тоді я виграв, а тепер програв?!! Кідалово!!

Важливо також розуміти, що розкол у суспільстві ВЕЛИЧЕЗНИЙ. Якщо ви думали, що в Україні був розкол на Схід і Захід, то ви не бачили справжнього розколу. Щира ненависть до опонента. Демократи вважають республіканців гопниками-расистами, путінськими підстилками, аморальними, неосвіченими зомбі в культі Трампа. Республіканці вважають демократів комуністами-геями-тюхтіями, які готові продати країну чорним і імігрантам, заборонити церкву і зброю. Тому це були не просто вибори. Це була війна, нагода дати противнику в пику.

І зрозуміло, коли лідер республіканців почав програвати, почали лізти різні теорії. Проміжні сервери. Каруселі. Голоси померлих. Пачки бюлетнів поштою. Хакери в штатах, де голосували електронно. Трамп особисто розганяв ці теорії усіма можливими каналами. Злі язики кажуть, що й Ольгіно, за старою дружбою, долучилося. За кілька тижнів величезна кількість прихильників Трампа не мала жодного сумніву, що вибори у них вкрали.

Звичайно, було подано щось аж 60 судових позовів: від низових місцевих судів до Верховного Суду. Всі були відкинути. Навіть у тих випадках, а таких було більше, коли вирішували судді, яких сам Трамп і призначав аж до останніх днів перед виборами. Не було надано жодних доказів. Цирк зі «свідками» розійшовся на меми і ще довго гулятиме інтернетом. Демократи в рішеннях судів побачили доказ, що фальсифікацій не було. Республіканці – що навіть суди корумповані.
Традиційно кандидат, що програв, визнає свою поразку і вітає переможця на наступний після виборів день. У разі з Гором це затягнулося на місяць, поки йшли суди і перерахунки у Флориді. Але у всіх випадках є дзвінок і публічна заява на кшталт: «Мені результати виборів неприємні, я б хотів виграти, але народ Америки сказав своє слово, і я вітаю переможця. Дякую моїм прихильникам, але вибори скінчилися, час заспокоїтися і сконцентруватися на підтримці нового лідера країни. Містере Президенте, я Вас вітаю, я вірю у Ваш патріотизм і бажання зробити нашу країну кращою, і якщо я якось можу Вам домопогти в цьому, я завжди готовий. Успіху Вам! Я з Вами».
Натомість Трамп почав активно гнути іншу лінію: «Я переміг з величезним відривом. Вибори вкрали. Країні буде кінець. Ми не здамося. Ми ніколи не визнаємо цей фарс. Усі на барикади!» і «Дайте мені грошей на суди». До речі, назбирав щось аж під чверть мільярда за ці тижні «на боротьбу». Колосальна сума.
Паралельно ці два місяці від виборів до інавгурації триває передача влади. Нові люди отримують доступ до документів, входять у курс справ. Трамп довго відмовлявся надати можливість Байдену відвідувати секретні брифінги і саботував доступ нової команди на повну. Поки це не дійшо до абсурду, і Трамп махнув рукою й переключився на війну в твіттері і судах.
У відповідь медіа вирішили, що час і їм сказати своє слово. Раніше правило було надати слово «обом сторонам», навіть якщо «інша сторона» – це якийсь маргінал-конспірант. Тож навіть якщо «інша сторона» – це 0,001% відсотка від експертів, вони все одно отримували свою половину часу на ТБ, створюючи картинку, що є два, рівнозначні погляди.

Цього разу медіа згадали про соціальну відповідальність. Чи то через політичні інтереси, чи то заради правди в ефірі, але під кожним політичним постом на твіттері і фейсбуку почала з’являтися примітка «але насправді переміг Байден», і у всіх телеефірах після кожної новини, що «Трамп оскаржує результати виборів», йде зауваження «але доказів фальсифікацій нема». Аж забагато... Фокс Ньюз, рупор Республіканської партії, спершу таких приміток не робив, але останні тиждень-два навіть вони почали додавати: «але доказів фальсифікацій нема».

Так-от, голоси порахували, час сертифікувати результати на рівні штатів. Трамп почав закликати сертифікацію не проводити. Суди. Дзвінки. Шантаж. Останній такий зашквар стався минулої суботи, коли Трамп прямим текстом вимагав від секретаря штату Джорджія «десь знайти 11,779 голосів», щоб змінити результати виборів у штаті на його користь. Відкритий шантаж і наїзди. Але всі штати вчасно сертифікували результати.
Прийшов час переможцям у штатах призначати представників у Виборчу колегію. Колись це справді вибиралися найсолідніші люди, цвіт нації, інтелектуали, які вели довгі дебати і вирішували, кого ж призначити президентом. Але зараз це суто церемоніальна процедура, коли на Колегію відправляють як подяку найактивніших волонтерів партії, передовиків агітації та інших «доярок і комбайнерів», які просто зачитують ім’я свого кандидата. Втім, пішла ціла хвиля закликів до демократичних представників на Колегії віддати свій голос за Трампа, а не за Байдена. Колись давно один представник, призначений одним кандидатом у президенти, віддав свій голос за іншого. Відтоді в більшості штатів такі викрутаси заборонені законом. Поїхав, побачив столицю, сказав ім’я кандидата, що тебе призначив, сфоткався, поїхав додому хвалитися. І так цього разу всі 306 представників Байдена за нього проголосували на Виборчій колегії.
Наступним кроком є затвердження результатів у Конгресі, що було призначено на сьогодні. Знову ж, процедура суто церемоніальна. На трибуну виставляють дуже гарні скрині з бюлетенями представників у Виборчій колегії. Скрині важкі, масивні, обмотані шкіряними ременями. Проєктується імідж солідності і надійності. Віцепрезидент як президент Сенату має роль дістати ці бюлетні, зачитати ім’я на кожному й оголосити результати виборів.

Процедура виключно церемоніальна і нудна. Слухати як віцепрезидент читає 500+ бюлетнів із заздалегідь відомим результатом – не найцікавіше шоу. В минулому багато конгресменів навіть не ходили на цю виставу. Але не цьогоріч!

І ось за кілька днів до події Трамп і Ко почали розпускати теорії (чи пропозиції), що оскільки кінцеве рішення нібито за віцепрезидентом, то Пенс може оголосити президентом, кого вважає за потрібне. Конституційні експерти відразу сказали, що це абсурд, але прихильники Трампа зачули нагоду скасувати свій програш. Пенс кілька днів шифрувався, даючи надію, що ця затія може спрацювати. Але вчора він заявив, що ні, містере Президенте, я не буду заперечувати волевиявлення американського народу. І відразу, звісно, був зарахований трампістами і самим Трампом у зрадники-боягузи.

Інший маневр був у тому, що конгресмени мають право висловити сумнів, що вимагає до двох годин обговорення. Близько сотні конгресменів планували його висловити і розтягнути це дійство на всю ніч і, може, на весь наступний день.

Але не чекаючи, що буде в Конгресі, Трамп закликав своїх прихильників збиратися у Вашингтоні, ДС. На ранок зібралися тисячі зі своєї країни. Трамп до них вийшов, повторив, що він переміг із великим відривом, що вибори у них вкрали, і закликав усіх йти «на Конгрес». Додав: «Я помарширую з вами!», але певно, мав на увазі «в серці буду з вами», бо сам пішов назад у Білий дім. Але його прихильники в бейсболках «Зробимо Америку» і прапорами «Трамп» пішли на штурм. Розбили вікна, виламали двері, вдерлися в будівлю. Бійки, стрілянина, хаос у залі, папери летять, штурмовики вломуються в кабінети… Ну ви бачили по телевізору. Останні новини – чотири людини загинуло, багато дістали поранення. На ранок знатимемо точніше.

Важливо розуміти, що в США Білий дім і Конгрес є власністю народу. Будь-хто може зайти всередину (процедура трошки складніша, ніж просто зайти, але навіть ми, будучи іноземцями, були всередині). Охорона мінімальна – як символ влади народу і демократії. Тому протестувальники сьогодні легко змели охорону і робили там селфі, допоки не прибула поліція і силовики з сусідніх штатів.

Коли почався штурм Капітолія, Трамп, на подив і розчарування багатьох, продовжив підтримувати своїх прихильників. Із новин: після вимог Пенса, МакКонела (спікер Сенату) й інших ключових республіканців, Трамп таки погодився записати відеозвернення... де сказав протестувальникам приблизно наступне: "Ви – супер. Ми вас любимо. Молодці. Я з вами і розумію ваші почуття. Але ваші дії грають на руку нашим ворогам, злим силам, тому йдить поки додому з миром".

Усі були в шоці. Твіттер і фейсбук прибрали пости Трампа, як і це відео, та забанили його акаунти на 12 годин "за заклики до насильства"...

Викликати силовиків, кажуть новини, довелося Пенсу, бо Трамп не вбачав потреби...

Коли почався штурм, парламентарів терміново було евакуйовано. Але вони заявили, що нас так просто не візьмеш і ми ЩЕ СЬОГОДНІ вернемося на свої місця і доведемо, що ми не боїмося, що процес є процес і що верховенство права не ляже через кілька розбитих вікон (і вбитих людей).

Зараз якраз дозасідають. Бачиться так, що ті 100+, хто планував заявити незгоду і вимагати двогодинних дебатів, трохи охололи. Поки всі дуже різко засудили штурм парламенту, зокрема всі республіканці: від Пенса до лідера більшості в Сенаті, Буша, експрезидента-республіканця, Ромні та пересічних депутатів. Усі демократи і навіть кілька республіканців заявили, що в цих подіях винний особисто Трамп і що це сталося виключно через його підбурювання до насильства.

Вже було кілька заяв зробити ще один імпічмент і, можливо, й тюрму ще до закінчення терміну та інавгурації 20-го січня.

Побачимо, що казатимуть на ранок.

......

Сумно. Колись республіканці були сильна і горда партія, яструби, що розвалили Союз і Берлінську стіну, які несли цінності вільного ринку й особистої свободи по всьому світу.

Трамп прийняв країну з більшістю в обох палатах Конгресу, мільйонами, можливо мільярдами фанатів республіканських ідей у всьому світі.

Залишає як один з дуже небагатьох президентів-однотерміновиків, втратив більшість в обох палатах Конгресу, протести всі чотири роки, імпічмент, а тепер ще і штурм Капітолія.

Республіканська партія перетворилася з яструбів свободи ринку і людини, з антисовєтчиків, на друзів путіна-кімченира, які бояться сказати слово проти свого лідера. Де гроші порнозіркам за мовчання, де хапання за піхви, де діти і зяті на ключових ролях у Білому домі, де всім страшно пискнути слово проти лідера...

Дуже погано. Це відкриває дорогу крайнім лівим із Демократичної партії. Республіканська партія наразі багатьом, навіть тим, хто завжди голосував за республіканців, не видається гідною альтернативою.