Генератор випадкових рішень. Як я вчуся жити під жовтими тривогами
Коли росіяни тільки почали атакувати Київ реактивними дронами, я не дуже зрозуміла, що відбувається, але інтуїтивно зіщулилася. Розкажу одну історію з життя.
Матеріали автора Тетяна Любарець
Розслідування «Один із сотень тисяч» перемогло в Національному конкурсі журналістських розслідувань
Дата-розслідування «Один із сотень тисяч. Історія українського сироти, зниклого в Росії», створене командою Texty.org.ua спільно з журналістами швейцарської газети Neue Zürcher Zeitung, перемогло в номінації «Розслідування порушень норм міжнародного гуманітарного права в умовах війни Росії проти України» Національного конкурсу журналістських розслідувань. Конкурс організувала команда Media Development Foundation.
Підпишіться, щоб отримувати найкращі статті на e-mail (раз на два тижні)
Підписатися
Що мені дала Україна? Держава допомогла вирватися з бідності й дала шанс побудувати своє життя
Завдяки державі Україна я дожила до повноліття. Для більшості дітей цю роль відіграють батьки. Мені з ними не дуже пощастило, тому в певний момент цю функцію — криво, бюрократично, неідеально — виконала держава через людей, які її представляли.
«Кожна моя ніч мов гра в рулетку». Колонка мами київського немовляти
Я Таня. Мені 33 роки. Моєму синові Максиму 9 місяців. Це моя перша і, ймовірно, остання дитина. Мій чоловік служить. І я хочу поділитися своєю історією-рефлексією про те, як це — жити в Києві й виховувати дитину під час великої війни. Моя історія не трагічна. Але бувають дні, як сьогодні, коли земля тікає з-під ніг.