Матеріали автора Настя Дзюбак

Статті

“Кайдашеве” ОСББ. Беззмістовні дискусії і сварки в будинковому чаті

"Верните свет, злобные казюли", — це не вередлива п’ятирічна дівчинка тупає ніжкою на дитячому майданчику, а доросла жінка пише у чат ОСББ у січні 2023-го. І звертається вона не до тих, хто випускає ракети по енергетичній інфраструктурі, а до електриків, яких немає в цьому чаті.Велика війна лише ненадовго стишила знамениті “срачі” у сусідських чатах. Ворог і досі на нашій землі, люди помирають щодня, а будинкові чати вже давно повернулися до “довоєнного” стану.Здається, це середовище, у якому можна побачити певний зріз суспільства без спеціальних соцопитувань і вибірок. Ті, хто не потрапив у горнило воєнних дій, іноді хочуть воювати в тилу — зі своїми сусідами.
Статті

Прибирання замість ювелірної справи, інстаграм і почуття гумору. Італійський досвід українки з дітьми

"Взагалі тут про прикраси, та я в тимчасовому засланні. Намагаюся не здохнуть", – ідеться в описі інстаграм-сторінки киянки Катерини Кілячус.Якоїсь миті вона змінила власну ювелірну справу на ганчірку та швабру на італійській базі відпочинку, але не втратила почуття гумору й далі веде свій блог – про прикраси, але не тільки. "Вечір у хату, Єлєна Іванівна, у нас сьогодні буде борщ", — каже висока усміхнена жінка й показує в камеру мобільного, як справжній скарб, паковання борщової заправки, яку в Італії можна купити втридорога й лише в спеціалізованих українських магазинах.
Статті

Визволяти з окупації, щоб рятувати від раку: робота на два фронти

Дорога з Херсонщини до Кропивницького зайняла 10 днів у 15-річного Влада Коковського, його 10-річної сестри та мами Олі. За допомогою волонтерів вони вибралися з окупації — насамперед щоб хлопець зміг отримати необхідний йому курс хімієтерапії. Окупанти пропонували матері звернутися в місцеву районну лікарню, де не було потрібних ліків.
Статті

“Не можу жити без ЗСУ”. Як спецназівець після тяжкого поранення витягує побратимів з депресії, волонтерить і віддає кредит

Вадим Довгорук з Кропивницького брав участь у бою за Донецький аеропорт і вижив у Дебальцевому. Каже, пішов би воювати й зараз, але без руки та обох ніг на передову не беруть.З початком великої війни його звільнили від служби. Проте кадровий спецпризначенець, Народний герой і кавалер ордену "За мужність" ІІІ ступеня не зміг без армії: знайшов себе у волонтерстві та психологічній підтримці поранених воїнів.
Статті

Хата "під ключ". Дві подруги облаштували для переселенців 50 порожніх сільських будинків

Не всі благодійні фонди збирають мільйони, проте навіть маленька ініціатива – крапля у великому океані. Так дві подруги в селі на Кіровоградщині організували волонтерський рух, облаштували для переселенців 50 порожніх хат і навіть зареєстрували благодійний фонд. "Перші днів п’ять ми плакали, а потім зрозуміли, що треба щось робити", — каже одна з них, Тетяна Босько.
Статті

Повернутися в Антрацит. Переселенці готують суп "Байрактар" у "кулінарних військах" і мріють повернутися додому

— У нашій квартирі час ніби зупинився. Застелене ліжко. Сашина дитяча. Здається, можна зайти й випити чаю. Мені дуже боляче, що туди поселять невідомо кого", — каже Наталя Бур'яненко.Вона вісім років платила за комунальні послуги у квартирі в окупованому Антрациті, що на Луганщині, бо сподівалася повернутись у свій дім. А зараз знайомі, які там залишилися, кажуть, що квартира нібито за борги потрапила в перелік тих, де окупанти зламуватимуть замки й заселятимуть мешканців окупованих українських міст, що залишилися без житла.
Статті

“Підвішений” бронежилет. Як допомагати ЗСУ й водночас рятувати українську економіку

"Купила переселенцям три свині й запропонувала робити копчені ковбаси для армії, щоб не депресували", – розповідає чернівецька підприємиця Яна Руденко. Коли почалася повномасштабна війна, вона поставила свій бізнес на паузу й узялася допомагати тим, хто цього потребує. А згодом руку допомоги протягнули і її бізнесу. Айтішник зі Львова Юрій Барнович придумав, як поєднати збір пожертв для війська з підтримкою української економіки, й зібрав команду, яка нині вже втілює ініціативу “Support Ukrainian army”.
Статті

Шкарпетки "Чорнобаївка" та інші історії про те, як знищені бізнеси намагаються відродитись

Українські бізнеси, які зазнали втрат або які було знищено, намагаються реанімувати свої виробництва. Історії трьох справ — з Ірпеня, Бучі, Бородянки на Київщині та з Рубіжного на Луганщині, які пристосовуються до воєнного стану й роблять усе можливе, щоб вижити.
Статті

Кава й пироги: переселенці з Ірпеня і Бородянки відкрили кав’ярню у Львові

«А ви Сергій чи Іван? Я про вас читала. Успіху вам», — каже жінка, яка замовляє каву з віконця на вулиці Руській у Львові. Це не найвигідніше місце, сюди доходить не кожен: туристична Площа Ринок з безліччю крамничок і кав’ярень позаду, але біля віконця черга.Зелені віконниці з написом «КІІТ» відкрили для клієнтів 5 квітня. На одній з віконниць крейдою написано меню, а на іншій історія: «Ми приїхали з Ірпеня й Бородянки. Робимо те, що вміємо робити найкраще, – смачно готувати їжу і варити каву. Підтримайте нас, ми підтримуємо ЗСУ».
Статті

Чотири дні навчання – й на передову, рятувати життя. Як нині працюють «Госпітальєри»

«Ну ти й баба-петарда», – казали ще малій Ірі друзі, коли вона стрибала у воду з тарзанки, аж поки «п’ята точка» почервоніє. Хто ж знав, що колись це псевдо, яке причепилося з дитинства, сестра Петарда матиме на передовій, коли рятуватиме людські життя в найгарячіших точках у складі добровольчого батальйону парамедиків «Госпітальєри».

Підтримайте нас