Статті

Пропагандистський листок, який називають «газетою «Вєсті», зроблено якісно. Багато цікавої інформації, стиль легкий, зрозумілий масовому читачу. В ці розважальні матеріали вкраплюється доза пропаганди, якщо її не шукаєш, то можна і не помітити. Таким чином формуються або підсилюються хибні уявлення про реальність. Контент «Вєстєй» досліджували: Оксана Шиян, Орест Зог

Напередодні місцевих виборів міста України заполонили тисячі рекламних біг-бордів. Крім звичних партій з’явилося безліч нових. На прикладі Києва ми розібралися, хто вони. В інших містах можуть бути варіанти, але основні біг-борд-проекти скрізь однакові. Вуха колишніх «регіоналів» стирчать за фасадами майже десятка партійних проектів. Досліджував: Дмитро Лиховій

«Досить дурити себе» - каже жінка, яка залишила свою посаду у владному органі: ті, хто примудряються бути водночас матерями та топ-фахівцями, насправді надлюди, надбагаті або ж самозайняті.

Пропрацювавши півтора роки першою жінкою-директоркою з планування у Державному департаменті США, на посаді-мрії, я якось перебувала в Нью-Йорку на щорічних зборах міністрів закордонних справ та глав усіх держав ООН. Але водночас не могла не думати про мого 14-річного сина, який 3 тижні тому пішов у восьмий клас і взявся за старе - не виконував домашніх завдань, зривав уроки, завалював тести з математики та ігнорував дорослих. Авторка: Енн-Марі Слотер, липень-серпень 2012. Переклад: Валентина Кузик, Надія Коваль, Галина Заворітня, Діана Зубко. Літературна редакція: Надія Коваль.

Пропрацювавши півтора роки першою жінкою-директоркою з планування у Державному департаменті США - на посаді-мрії, я якось перебувала в Нью-Йорку на щорічних зборах міністрів закордонних справ та глав усіх держав ООН. Але водночас не могла не думати про мого 14-річного сина, який 3 тижні тому пішов у восьмий клас і взявся за старе - не виконував домашніх завдань, зривав уроки, завалював тести з математики та ігнорував дорослих. Авторка: Енн-Марі Слотер, липень-серпень 2012. Переклад: Валентина Кузик, Надія Коваль, Галина Заворітня, Діана Зубко. Літературна редакція: Надія Коваль. Оригінал статті у The Atlantic

Ми вибрали сім найкращих творів про події останніх двох років. Письменники не осмислюють, інтерпретують чи обігрують події, скоріше збирають факти. Звідси – тяжіння до документалізму, що виводить окремі книжки на межу документальної прози. Звідси - регулярне потопання в деталях. Хочеться вірити, що нинішні книжки про війну і Майдан готують ґрунт для подальших проривів і відкриттів. Огляд Олега Коцарева

Частка російського імпорту у загальному обсязі імпорту до України змінилась, найбільше завдяки скороченню купівлі газу. Традиційно високою лишається частка російського імпорту у сфері енергетики та металургії. Споживчі ж товари - продукти харчування та товари легкої промисловості, які і стали предметом бойкоту, не складали і не складають значної частини у російському імпорті. Збір та візуалізація даних: Володимир Голомб

«Небо і земля» - таке порівняння часто можна почути від українських військовослужбовців, до яких вертаєшся з пропозицією порівняти рівень матеріального забезпечення Збройних сил у 2014 році й тепер. Даються взнаки реформування ЗСУ, багатомільярдні асигнування з державного бюджету на підтримку армії, активна робота волонтерів, зокрема і на керівних посадах у Міністерстві оборони, допомога західних союзників. Автор: Дмитро Лиховій, журналіст, колишній мобілізований

Книжки нобелівського лауреата Світлани Алексієвич читаються легко і швидко, бо справді дуже добре написані, але почуття від них залишається депресивне. Бо пише вона про тяжкі і моторошні речі; а найстрашніше, що всі ці жахи - правда, бо тексти не художні, а документальні. Адже авторка українсько-білоруського походження, живе у Білорусі і пише російською про радянське життя. При цьому вона сприймає "русскоє" як "наше", але не любить путінський режим і з хірургічною точністю деконструює радянсько-російський мілітаризм. Автор Євген Лакінський

"Чому росіяни так себе поводять? - спитав мене кубинський таксист у Варадеро. - Приїжджають на Кубу, щоб відпочити, а натомість напиваються, починають битися і все ламати. А коли кубинські охоронці намагаються їх заспокоїти - б'ються ще й з охоронцями. Їх за це депортують з Куби без права повернення та ще й стягають немалі гроші за збитки. Навіщо вони це роблять? Розумію, що ти не росіянин, а українець, але може ти знаєш?" Я знаю, бо ходив у радянську школу. Автор: Євген Лакінський