Катерина Мола на сторінці у своєму ФБ написала найяскравішу на цей момент оцінку дискусії щодо фільмів (та особистості) одного московського кіномитця, та про частину української публіки, яка – через малоросійство, розмір валізи з російськими грошима чи ще з якоїсь причини – встала на його захист. Попередження: у тексті є слова та звороти, які можуть вас образити.

Зброя в руках бандита — зло. Зброя в руках правоохоронця, який захищає від бандита, — добро. «Токсичний» контент в руках журналіста або політика є інформаційною зброєю, тобто, засобом поширення ідеології, підтримки власної та боротьби з ворожою. Чим породжена токсичність у медіа та як їй протидіяти, говорили на Львівському медіафорумі. Конспект: Вікторія Гончаренко. Фото: Надя Миколаєнко

Політичні і новинні програми на ТБ не мають нічого спільного з незалежною журналістикою, свободою слова і вільним обміном думок. Українців примушують жити у сконструйованій реальності, й переглядаючи різні канали, неможливо розібратися, що насправді відбувається в країні. Суть подій тоне у демагогії, нав’язаних власником рамках, місиві з чорнухи й кримінальної хроніки. Це все також не має нічого спільного з бізнесом. Ліцензії на мовлення в цих умовах можна порівняти з ліцензіями на право додавати віруси гепатиту в питну воду — і роздавати її людям, щоб потім продати ліки. А інформація в сучасному світі цінна не менше, ніж чиста вода. Автор: Роман Кульчинський