Наприкінці жовтня ми опублікували дата-проєкт про російську “телеграм-окупацію”, в якому дослідили 120 телеграм-каналів, що їх росіяни створили під виглядом українських місцевих новинних ресурсів для підготовки та виправдання російської окупації. Та все пішло не за планом і до кінця вересня майже половина з них припинила роботу. Як виявилося, не на завжди. Деякі канали мережі (хоч і не надовго), але отримали друге життя. Детальніше про періодичність російських потуг у телеграмі й те, до чого тут захоплення Соледара, – в нашому матеріалі.

Голова Наглядової ради Пласту, головний експерт групи РПР «Молодіжна політика», майор ЗСУ Юрій Юзич радить, як реагувати на московське проникнення в українське молодіжне середовище. Далі пряма мова.

Якщо довго дивитись на графік з кількістю згадок Олексія Арестовича російськими телеграм-каналами, може скластись враження, що останні його заяви про ППО в Дніпрі та подальше звільнення – це спроби повернути собі колишню медійну увагу.

Ми промоніторили 180 телеграм-спільнот і 13 вайбер-чатів українців у Німеччині, Польщі та Чехії. Мета дослідження — виявити проросійську дезінформацію й наративи в середовищі українських переселенців.

Дам’єн Ліччіа та Жан-Батист Дельомм (Damien Liccia et Jean-Baptiste Delhomme), аналітики фірми IDS Partners та віцепрезиденти Стратегічної інформаційної обсерваторії, проаналізували еволюцію російської пропаганди з моменту її  «деплатформизації».

Упродовж перших двох тижнів війни Росія створила 68 телеграм-каналів для різних міст України й так розгорнула інформаційний фронт услід за реальним. Проте, здавалося б, ефективна стратегія поширення російських меседжів через локальні інформканали зазнала поразки. У чому помилилася Росія — читайте в нашому матеріалі.

З активізацією ракетного терору та початком російських спроб знищити українську енергоінфраструктуру, в росЗМІ змінилась тактика інформування росіян про війну. Провідні російські медіа почали висвітлювати кожну повітряну тривогу в Україні. Хоча раніше цього майже ніколи не робили.

Пропагандисти на (ново)окупованих територіях обіцяють захопленому населенню нове життя. Однак ідеологічно не можуть запропонувати нічого якісного, тому перейшли до прямого підкупу населення.

"Американский бегун пришёл предпоследним. Советский спортсмен занял почётное второе место" — із радянського анекдоту, який висміював мову радянської пропаганди. Цей самий принцип використовують і в телеграм-каналах, які Росія створила на новоокупованих територіях

«Привет! Я — Макс, основатель самого масштабного паблика Труха Украина, в котором всего за 2 месяца я увеличил количество аудитории со 180к до 1,9 миллиона». Так починається рекламний пост з обіцянкою за невеликі гроші навчити, як стати одним з найбільших інформаційних телеграм-каналів України. Та чи варто наслідувати досвід Трухи? Які підводні камені в усіх цих інформаційних каналів, що від початку війни постачають найоперативнішу й найменш відредаговану інформацію? Спробуймо з’ясувати.