Стаття із звинуваченнями російської влади у організації серії вибухів у житлових будинках кора сталася 10 років тому і привела Путіна до влади вийшла в американській версії журналу для чоловіків GQ. Проте в російськомовній версії її не було, немає цієї статті і на сайті журналу. Коли стало відомо, що матеріал не потрапив на офіційний сайт, сотні блогерів розмістили на своїх постах зіскановані сторінки журналу. Пропонуємо переклад статті російською зроблений декількома блогерами і опублікований на сайті http://gawker.com/ АВТОР: СКОТТ АНДЕРСОН журналист и автор, который передавал из горячих точек по всему миру.

Наразі російська армія являє собою величезну хаотичну структуру з 1,4 млн. чоловік, не готову до військових дій. Це підтвердила минулорічна війна з Грузією. За кілька днів армія Росії допустилася купи грубих помилок. Тоді росіяни втратили сім літаків, деякі з них взагалі не були призначені для воєнних дій такого масштабу. Російські військовики переповідали історії про те, як їм доводилося віддавати накази за допомогою мобільних телефонів... Ці приклади дали поштовх російській армійській реформі. АВТОР: Аманда Щур

«За вашим дорученням вівся пошук сухогруза, і сьогодні в годину ночі по Москві його було знайдено в 300 милях від Островів Зеленого Мису". Так міністр оборони Росії Анатолій Сердюков доповів президенту Медведєву з приводу пропалого судна "Arctic Sea". І його слова були черговою брехнею, або скоріше, напівправдою, в найзагадковішій морській історії останніх років. Так само напівправдою є твердження, що екіпаж сухогруза врятували військові з сторожового корабля “Ладний”. Скоріше, справжнього рятівника людей з “Arctic Sea” звати Михаіл Войтенко, він видавець популярного у вузьких колах фахівців “Морського бюлетеня”.

Сейчас не буду вдаваться в подробности, объясняя, почему на следующих выборах в России основными фигурантами станут Рамзан Кадыров и патриарх Кирилл. Просто примите это как данность. Лично я так и поступил, и теперь для меня неважны доказательства этому. Ведь мне сейчас приходится биться над другим вопросом: как использовать остатки свободы выбора, данного мне Конституцией РФ? А именно: кому отдать свой голос – Кадырову или Кириллу? Від редакції: в межах дискусії щодо візиту патріарха Кирила в Україну нам на пошту прийшов ось цей абсолютно несподіваний текст підписаний ніком Троянский конь. Чи насправді так думає автор, і контузія, яку він отримав на війні, якось у цьому винна, чи то просто провокація, судити не беремось. Але деякі думки тут настільки незвичні, що ми вирішили познайомити вас з ними.

Внаслідок аварії на Саяно-Шушенській ГЕС загинули, за останніми даними, 8 людей, 10 були поранені, ще 54 вважають зниклими безвісти, - повідомляє Радіо Свобода . За фактом аварії порушили кримінальну справу про порушення правил охорони праці.

Боротьба між Медвєдєвим і Путіним розгортається на фоні загального бажання повернути Україну до складу імперії. Кожен із них намагатиметься використати українську карту для війни із суперником. Тому цирк а-ля призначення Зурабова відбуватиметься регулярно. З одного боку, це досить сильно тріпає нерви, а з іншого, дає непоганий шанс укріпити суверенітет. Шкода лише наших дресированих політиків, які звикли виробляти різноманітні акробатичні трюки на замовлення Кремля. АВТОР: Роман Кульчинський

Поки окремі українські політики поспішають підлизати Кремлю – мовляв, Ющенко справді “дав підстави” Мєдвєдєву так до нього звертатися – блогосфера відреагувала зовсім інакше. Користувачі інтернету відповіли російському президенту просто, відверто і часто-густо нецензурно. Що показово: висловлюючи свою зневагу до хамських методів нинішнього Кремля, вони зазвичай із повагою говорили про “маленьких росіян”. Та й пересічні росіяни показали себе гідно.

У словах російського президента дуже мало нового і дивного, - тією чи іншою мірою Кремль вже висловлював своє «фе» Україні і Віктору Ющенку особисто. Привертає увагу лише час і форма цієї заяви. АВТОР: Костянтин Воздвиженський

Завершився візит до України патріарха Московського Кирила. Цей візит вже отримав діаметрально протилежні оцінки - від сповненого ентузіазму захвату до повного несприйняття в стилі "геть московського попа". Істина, як це найчастіше буває, знаходиться десь посередині. А саме: новий очільник Російської православної церкви робитиме все, що від нього залежить, щоб утримати Україну в орбіті Московського патріархату. Заради цього Кирило готовий на численні тактичні реверанси. Наприклад, визнавати вищість православного Києва над Москвою в історичному аспекті чи осипати дифірамбами ієрархів Київської митрополії УПЦ. Однак у стратегічному сенсі всі проповіді та звернення, виголошені Кирилом в Україні, зводяться до одного: від Росії вам нікуди не дітися. Більше того, час від часу із мішка благоліпних слів про єдність вистромлюється шило російської великодержавної політики.

Росія готова застосувати силу проти Грузії. Грузія хоче війни з Росією. Обама дзвонив Медвєдєву. Байден дзвонив Саакашвілі. Грузинська армія – найбоєздатніша у регіоні. Росія вдвічі збільшує кількість солдат у Південній Осетії. В Грузії презентують фонд, присвячений російській агресії. У Південні Осетії відкриють музей геноциду. Це – заголовки новин останніх днів. Вочевидь, підготовка до 8 серпня, річниці російсько-грузинської війни, триває повним ходом – при чому з обох сторін. І Росія, і Грузія нічим не обмежені у своїх спекуляціях: вони можуть "нагнітати" скільки завгодно, і ніхто не звинуватить їх у брехні.