У військового з явними ознаками ПТСР (посттравматичний синдром) стався вибух емоцій, коли продавці не змогли підібрати навушники до його телефона. Наш репортер проходив поруч і спостерігав за цією болючою сценою. Усім ніби було зрозуміло, що справжня причина такої реакції не відсутність товару. Перед продавцями стояла людина, яка довгий час перебувала на передовій і дістала поранення. Але підібрати потрібні слова, щоб розрядити ситуацію, ні продавці, ні охоронці, які підійшли на крик, не змогли.

"Стоять у кімнаті дорослі мужики, починають перебирати пальцями, показувати дулі, водночас треба ще стежити за диханням. Голос із колонки каже: "А зараз я торкатимуся до вашого чола", — Валентин Плітчук весело копіює монотонний голос із терапевтичних сеансів. — Ходить якийсь чувак і всіх мужиків торкає за спину. Тоді я думав, що не вистачає тільки халата й м’яких стін".

Після численних операцій для бійців, які втратили кінцівки, починається період реабілітації. Комусь треба заново вчитися ходити, комусь — тримати ложку й писати. Кожен крок, кожен рух дається через пекельний біль і долання зневіри.