Реформатори-технократи прийшли зі світу, де є чіткі обов’язки, надані інструменти, вмотивованість на результат усіх учасників процесу. Вони чекали щось подібного в Уряді, але зустріли непрацюючу систему. Їх замало, щоб її змінити. Один раніше, інший пізніше починають відчувати марноту своїх зусиль. Також вони ніколи до цього не вигравали виборів, вони не вміють проштовхувати свої ідеї масам. У них також немає історії стосунків з політиками, немає власної політичної історії, котра формує вагу і вплив міністра. Автор: Володимир Рапопорт

В умовах, коли в Україні держава – в особі мандрівного мішка обіцянок і за сумісництвом прем’єр-міністра – перебирає на себе усе більше прав і обов’язків, боїться продавати заводи, «бо криза і дешево» доречно буде поговорити про те, як грузини приватизують державне майно. Цей текст - друга частина екскурсії ZaUA.org грузинським реформаторським досвідом. Першу частину - про грузинську податкову систему - читайте тут. Грузинську приватизацію вивчав: Тимофій КРАМАРІВ

Сорок хвилин - cаме стільки часу Одеський припортовий завод (один із найбільш ласих шматків досі не приватизованої державної власності) перебував у власності компанії «Нортіма» олігарха Ігоря Коломойського. Аукціон із продажу 99,6% акцій Одеського припортового, попри всі намагання президента та пропрезидентських сил у Раді його зупинити, відбувся вранці 29 вересня. А в обід прем’єрка Юлія Тимошенко, яка перед цим доклала титанічних зусиль, аби ця приватизація відбулася, назвала її «змовою корупційних, мафіозних кланів». АВТОР: Іван Мельник