Український інститут книги опублікував добірку книг, які найчастіше купували 18-річні українці за програмою "єКнига".

Texty.org.ua продовжують публікацію серії заміток військовослужбовця про армійське життя, замаскованих під художній твір.Першу історію від Олександра Котика можна прочитати тут.

У видавництві Ukraїner вийшла дебютна збірка нарисів журналіста й військовослужбовця Дмитра Крапивенка "Усе на три літери". Text.org.ua ще до появи цієї книжки у друкованому вигляді публікували її розділи, 10 фрагментів можна прочитати за посиланням.

Документальний роман Максима Беспалова «У пошуках Єви. Історія про чуму, війну та еміграцію», який нещодавно вийшов у видавництві «Локальна історія», читачі називають посібником із дослідження свого родоводу.У ньому автор розповідає про своє дослідження долі українки Єви Ориняк, чиє ім’я він побачив на могилі в покинутому американському містечку Централія в Пенсильванії (США). Вона померла у 1918-му, ймовірно, від іспанського грипу. Її родина емігрувала з карпатського села до США на початку ХХ століття.

Називайте мене Котик. Так сталося, що це моє прізвище. Кілька років тому (не зважайте, скільки точно), не маючи особливого бажання тікати чи ховатися, я подумав, що трохи ризикну й піду позахищатися від російських окупантів.Texty.org.ua починають публікацію серії заміток про армійське життя, замаскованих під художній твір.

Як часто, лежачи у своєму ліжку чи сидячи за робочим столом, ви занурюєтеся в читання паперової книжки? Не читаєте, відволікаючись на повідомлення телефона, що лежить біля вас, а саме занурюєтеся? В епоху соцмереж, постійного потоку інформації та фейків читання залишається важливішим, ніж будь-коли ще. Texty.org.ua переклали есе про те, що не додає оптимізму, — про сучасні реалії паперових книжок.

Від початку російсько-української війни 2014 року в навкололітературному середовищі точаться дискусії: а чи можна, власне, про цю війну писати? Чи коректно це щодо жертв та учасників бойових дій? Чи не замала дистанція для якісного осмислення того, що відбувається? І взагалі хто з письменників має право зачіпати потенційно тригерну тему, а хто ні?

Катерина Зарицька — ровесниця Першої світової війни. Вона народилася у 1914 році, у 1943-му, в розпал Другої світової війни, заснувала й очолила Український Червоний Хрест. Була зв’язковою Шухевича, тричі була арештована й ув’язнена, десятки років провела в радянських таборах, вижила, повернулася в Україну і дожила до 1986 року.

Texty.org.ua продовжують публікацію фрагментів майбутньої книжки “Усе на три літери” бійця ЗСУ і журналіста Дмитра Крапивенка. У цьому розділі йдеться про те, як вживається нецензурна лексика різними людьми в різних родах військ, хто в армії не матюкається взагалі та в чому різниця у вживанні матюків між українцями і росіянами.Попередні розділи можна прочитати тут.

Я доповів комбатові про наше прибуття: “Поступаєте в розпорядження Крука. Зараз він під’їде, забере вас на позиції”.Виходжу на вулицю, закурюю. Ми — це два протитанкових розрахунки, що придаються до шостої роти. Позиції десь ближче до Ізюмської траси, але ми ще цього не знаємо. Це взагалі наш перший бойовий вихід.Texty.org.ua продовжують публікацію фрагментів майбутньої книжки “Усе на три літери” бійця ЗСУ і журналіста Дмитра Крапивенка. Попередні розділи читайте тут.