Вікторія Амеліна зі Львова не належить до відомих імен молодої української прози. Вперше вона «засвітилася» на цьогорічній «Коронації слова», але з поезією. Та ось її дебютний роман, що з’явився друком у видавництві «Дискурсус» (про яке ще буде сказано окремо кілька слів), одразу ввійшов до числа помітних прозових подій 2014 року, принаймні, так про книжку говорять чимало колег-письменників, рецензенти, та й інтернет сповнений згадками про неї (запит «вікторія амеліна синдром листопаду» в Гуглі дає понад 10 тисяч результатів). Одну з перших книжок про Майдан – «Синдром листопаду» Вікторії Амеліної – читав Олег Коцарев.

Ні, між ними не розквітло лесбійське кохання (як могла б підказати кон’юнктура), натомість утворилася химерна суміш субординації, сестринської, ба ледь не матеинської любові, приятелювання та суперництва. Любов та її численні солодкі й болючі різновиди в цілому є одним із головних мотивів книжки. Є тут і «детективні» лінії. Читав: Олег Коцарев.

Відомий письменник, журналіст і у минулому активіст антизабудовних рухів Артем Чапай написав ліву антиутопію. Він не став вигадувати дуже далекого майбутнього з міжзоряними польотами, лазерами, інопланетянами й телепортацією. Натомість обрав зовсім недалеку середину нашого ХХІ століття, в якій нам, читачам, легше буде впізнати свій час і самих себе. Точніше сказати, не найкращі прояви часу і нас. Читав: Олег Коцарев

«Месопотамія» Сергія Жадана вийшла друком під час революції. А тому – з одного боку прозвучала менш гучно, ніж могла б, а з другого, з’явилася саме тоді, коли люди в моменти перепочинку часто звертаються до речей неперехідних. У тому числі до літератури. Книжку «Месопотамія» читав Олег Коцарев