Максим, продавець кави. Мріє вийти на пенсію у 40 років, купити дім на третій лінії моря в Болгарії і торгувати там самогоном. Після виснажливої роботи з людьми вгамовує стрес переглядом «відосів». Іван Рудик, першокурсник авіаційного інституту, вимушений переселенець із Донецька. Важко знаходить себе на новому місці. Мріє хоча б через два роки повернутися додому. Сашко і Віталій, курсанти-нацгвардійці, мріють, щоб наступний президент України їздив на велосипеді, а не в автомобільному кортежі – тоді їм менше роботи.

Текст: Ярослава Тимощук

Ледь не всі існуючі прояви “непарадного” життя післявоєнного СРСР можна було спостерігати в радянських барах та ресторанах. Різного рівня криміналітет, підпільний бізнес, проституція, неформальна культура, корупційні схеми – все це ховалося у напівтемних залах за спинами добре вдягнених швейцарів. У кожному великому місті були заклади, відомі не їжею та напоями, а “непростими” клієнтами, за столик поруч із якими пересічний громадянин не міг сісти, навіть маючи гроші.

Автор: Едуард Андрющенко