Більшість тих, хто тримає зброю на фронті, — чоловіки. Але й жінкам через війну доводиться змінюватися: опановувати нові професії, брати на себе більше відповідальності, ухвалювати рішення, які ще вчора здавалися «не про мене».Розповідаємо історії жінок, чиє життя змінила велика війна. Коли ми починали працювати над текстом, одна з героїнь була військовою; на момент публікації в армії служить уже двоє. Жінок стає більше і в армії, і в оборонці.

«Я дійду. Похрін як. Але дійду», — сказав він собі, піднімаючись на Говерлу. Втративши ногу на війні, киянин Артем Скрипник повернувся до роботи і тренувань, пробує нові види спорту, не відмовився від звичного ритму життя.Спочатку вони збиралися в Гідропарку, просто щоб побути «поміж своїх», поговорити. Потім людей стало більше, почали думати, як робити щось більше. У березні минулого року зʼявилася ГО «Ветерани 128 батальйону ТрО Дніпровського району».Артем розповів про свій шлях із війни додому, про те, з чим довелося справлятися і звідки сили підтримувати інших.

В Україні вже понад 1,3 мільйона ветеранів (станом на вересень 2025 року), і їхня кількість зростає. За прогнозами, після війни ця цифра сягне 5 мільйонів. Такі демографічні зміни вимагають від держави й суспільства формування відкритої та чутливої до потреб ветеранів політики.Як адаптуються ветерани та їхні рідні до нових обставин і як суспільство має їм у цьому допомагати? У цьому дослідженні йдеться про реінтеграцію ветеранів у сімейне життя.Авторка дослідження опитала вісьмох учасників із різних областей України в період із вересня по листопад 2024 року. У дослідженні взяли участь дві подружні пари (одна з дітьми, друга без дітей), а також двоє матерів і їхні діти-ветерани.

Українські підлітки під час війни особливо вразливі: вони втрачають близьких і друзів, переживають переїзди, мусять адаптуватися до нових місць і шкіл. Ті, які залишаються в Україні, живуть в умовах постійних російських атак на тилові міста. Цими вразливостями намагаються скористатися російські спецслужби й пропагандисти для вербування.Як нам на рівні держави системно залучати підлітків до життя громади? Як виховувати відповідальних громадян?

Російські спецслужби вербують українських підлітків здебільшого через телеграм. Чому їм іноді це вдається?Texty.org.ua у співпраці з Info Sapiens дослідили цифрові звички 14–18-річних українців, щоб краще розуміти, наскільки вони усвідомлюють ризики й загрози, пов’язані з використанням інтернету, і наскільки вразливі перед ворогами.

Валентина Браткевич, голова ОСББ з Ірпеня, ділиться своєю історією про те, як змінилося її життя з початком великої війни, про те, як це бути водночас багатодітною мамою і рухати процеси відбудови: залучати кошти благодійників, спілкуватися з підрядчиками, контролювати якість робіт і водночас дбати про родину та дітей, підтримувати атмосферу згуртованості серед сусідів.

«Порівнювати український “Пласт” із російськими “Орлятами” чи “Юнармією” — це як порівнювати примітивний польовий телефон “тапік” з айфоном», — вважає Юрій Юзич, історик, ветеран і колишній голова наглядової ради “Пласту”.У чому саме полягає ця різниця, які принципи закладені в “Пласті”, що не так із терміном “національно-патріотичне виховання”, чому “Пласт” важливий для України, чому туди так важко потрапити і що заважає організації масштабуватися?

«Розбиті серця зцілюють одне одного» — так підписаний один із малюнків 22-річної Каті, яка взяла собі нікнейм Роберт Китолюб. Торік її найближча подруга Ніка Кожушко загинула внаслідок удару російської керованої авіабомби в Харкові.Катя глибоко переживає особисту втрату і численні трагедії, спричинені російсько-українською війною. Тепер вона об’єднує підлітків і молодь навколо мистецького проєкту «Покоління під прицілом», щоб розповідати світові про війну в Україні, життя і загибель юних українців під час війни.Ми поспілкувалися з учасницями проєкту й запропонували їм розповісти про себе та про ідею, яка їх обʼєднує.

Олена Набокова, переживши втрату сина і важку депресію, заснувала в Запоріжжі центр, що допомагає дітям, підліткам і жінкам. Вона пройшла шлях від фельдшерки до засновниці громадської організації. Сімейна волонтерська ініціатива, яка починалася з турботи про задоволення базових потреб, за роки повномасштабної війни перетворилася на простір для навчання, розвитку й підтримки.

Texty.org.ua відвідали десять реабілітаційних центрів, медичних установ та волонтерських проєктів, дізналися про їхній досвід реабілітації та відновлення військових, найкращі практики реабілітації та проблеми, з якими ці заклади стикаються.На основі цього досвіду ми підготували рекомендації для покращення системи реабілітації військовослужбовців в Україні.