Книжки нобелівського лауреата Світлани Алексієвич читаються легко і швидко, бо справді дуже добре написані, але почуття від них залишається депресивне. Бо пише вона про тяжкі і моторошні речі; а найстрашніше, що всі ці жахи - правда, бо тексти не художні, а документальні. Адже авторка українсько-білоруського походження, живе у Білорусі і пише російською про радянське життя. При цьому вона сприймає "русскоє" як "наше", але не любить путінський режим і з хірургічною точністю деконструює радянсько-російський мілітаризм. Автор Євген Лакінський

Білоруські патріоти вшановують пам'ять Кастуся Каліноўскага і мріють про свободу і про національне відродження, але вони, на жаль, поки що не становлять більшості населення Білорусі. Натомість, дуже багато білорусів живуть у звичайній пост-совковій реальності. Вони говорять російською чи трасянкою, сумують за радянським минулим і цілком задоволені лукашенківською стабільністю. Бахаревича читав Євген Лакінський